Географія Сейшельських Островів

Географія Сейшельських Островів
Географічне положення Сейшельських Островів
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Східна Африка
Координати	4°35′ пд. ш. 55°40′ сх. д. / 4.583° пд. ш. 55.667° сх. д. / -4.583; 55.667
Територія
Площа	455 км² (199-те)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	491 км
Державний кордон	0 км
Рельєф
Тип	низовинний, гористий
Найвища точка	гора Морне-Сейшелос (905 м)
Найнижча точка	Індійський океан (0 м)
Клімат
Тип	субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	риба, кокосова пальма, кориця
Стихійні лиха	шторми, посухи
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води

Сейшельські Острови — східноафриканська острівна країна, що займає архіпелаги поблизу східного узбережжя континенту . Загальна площа країни 455 км² (199-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 455 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа суходолу країни вдвічі менша за площу території міста Києва.

Офіційна назва — Республіка Сейшельські Острови, Сейшельські Острови, Сейшели (англ. Republic Seychelles, Seychelles)^[2]. Назва країни походить від назви однойменного архіпелагу. Острови були відкриті португальськими мореплавцями напочатку XVI століття під час подорожей до Індії і названі Сім Сестер, тут чисельник «сім» було вжито на означення великої кількосьті (подібно нашому висловлюванню «з десяток») і не вказує на конкретну кількість, а слово сестер вказує на жіночій рід слова «острів» у португальській мові^[3]. 1742 року французький капітан Лоранс Піко за наказом місцевого губернатора Бертрана Франсуа Мае графа де Лабурдонне, обстежив острови і назвав їх на честь губернатора — островами Ла-Бурдоне^[3]. Проте вже 1756 року архіпелаг був переназваний на честь Жана Моро де Сешеля, міністра фінансів французького короля Людовика XV у 1754–1756 роках, Островами Сешелля (фр. Sechelles)^[3]. Ім'я губернатора збереглося за головним островом архіпелагу — Мае. 1794 року архіпелаг захопила Велика Британія і видозмінила його назву на свій манір — Сейшели (англ. Seychelles)^[3].

Сейшельські Острови — східноафриканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Сейшельські Острови омиваються водами західної акваторії Індійського океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 491 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)^[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)^[6][1].

Час на Сейшельських Островах: UTC+4 (+2 години різниці часу з Києвом)^[7].

Сейшели є частиною гранітного Маскаренського плато, яке відкололося від Індійської плити близько 66 млн років тому. Формування рифту пов'язане з гарячою точкою Реюньйон. З її діяльністю пов'язане утворення острова Реюньйон і трапів плато Декан в Індії. Плато загальною площею 43 тис. км² простягнулось на 330 км з північного заходу на південний схід, завширшки 180 км.

Надра Сейшельських Островів не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні^[8].

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Морне-Сейшелос (905 м).

Територія Сейшельських Островів лежить у субекваторіальному кліматичному поясі^[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні^[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній^[10]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів можуть надходити руйнівні тропічні циклони^[10].

Сейшельські Острови є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[11].

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3 км² зрошуваних земель^[1].

Річки і струмки островів країни належать басейну Індійського океану.

Через свою тривалу ізоляцію на Сейшельських островах росте ряд унікальних видів, наприклад, кокос-де-мер (Lodoicea maldivica) з найбільшим насінням серед усіх рослин планети.

Земельні ресурси Сейшельських Островів (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 6,5 %,
  • орні землі — 2,2 %,
  • багаторічні насадження — 4,3 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 0 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 88,5 %;
• інше — 5 %^[1].

Зоогеографічно територія країни належить до Мадагаскарської підобласті Ефіопської області^[10]. Через свою тривалу ізоляцію на Сейшельських островах утворилась унікальна ендемічна популяція гігантських сейшельських черепах.

Сейшельські Острови є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[12].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті шторми; нечасті посухи^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• дефіцит природних джерел питної води покривається збором дощової води.

У фізико-географічному відношенні територію Сейшельських Островів можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Східна Африка

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Африка // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Сейшельские Острова // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Сейшельские Острова // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Сейшельських Островів

• Вікісховище : Атлас Сейшельських Островів.
• Карти Сейшельських Островів : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Seychelles : [англ.] : [арх. 22 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 May. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Сейшельські Острови : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Сейшельських Островів.