Географія Белізу

Географія Беліз
Географічне положення Белізу
Географічне положення
Континент	Північна Америка
Регіон	Центральна Америка
Координати	17°15′ пн. ш. 88°45′ зх. д. / 17.250° пн. ш. 88.750° зх. д. / 17.250; -88.750
Територія
Площа	22 966 км² (152-ге)
• суходіл	99 %
• води	1 %
Морське узбережжя	386 км
Державний кордон	542 км
Рельєф
Тип	низовинний
Найвища точка	гора Дойлс-Делайт (1160 м)
Найнижча точка	Карибське море (0 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Беліз ,річка (290 км)
Найбільше озеро	П'ять Блюз-Лейк (10 km км²)
Інше
Природні ресурси	родючі ґрунти, деревина, риба, гідроенергія
Стихійні лиха	тропічні циклони, повіді
Екологічні проблеми	знеліснення, забруднення вод

Беліз — північноамериканська країна, що знаходиться на півдні континенту . Загальна площа країни 22 966 км² (152-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 22 806 км², а на поверхню внутрішніх вод — 160 км²^[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Сумської області України.

Офіційна назва — Беліз (англ. Belize)^[2]. Назва країни походить від перекрученої іспанської вимови Пітера Велліса — британського пірата, який заснував перше поселення в Белізі 1638 року. Інша версія вказує на назву річки Беліз (у гирлі річки розташовується однойменне найбільше місто країни — місто Беліз), яка подібна до маянського слова «белікс», що означає мутні води, за іншою версією слово можна перекласти як Шлях з Іци (давнє маянське місто)^[3]. Колишня (до 1973 року) колоніальна назва Британський Гондурас^[3].

Беліз — північноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на заході і півдні — з Гватемалою (спільний кордон — 266 км), на півночі — з Мексикою (276 км). Загальна довжина державного кордону — 542 км^[1]. Беліз на сході омивається водами Карибського моря Атлантичного океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 386 км^[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) на півночі і 3 морські милі на півдні (від гирла Сарстуну до Рангуана-Кей)^[5]. Метою цього одностороннього обмеження з боку Белізу 1992 року було створення основи для проведення переговорів про укладення остаточної угоди розмежування морських вод з Гватемалою. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя^[6][1].

Час у Белізі: UTC-6 (-8 годин різниці часу з Києвом)^[7].

Надра Белізу не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні^[8].

Середні висоти — 173 м; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Дойлс-Делайт (1160 м). Північна частина країни — низовинна, заболочена рівнина. У південній частині прибережна рівнина відділена від внутрішньої гірсько-горбистої області, центральну частину якої утворюють витягнуті з північного сходу на південний захід гори Майя. Тут знаходиться найвища точка країни — пік Вікторія (1120 м). На північний захід від цих гір, у межах округу Кайо, розташоване пасмо з висотами більш як 900 м. Вздовж узбережжя, на відстані близько 30 км від нього, тягнеться бар'єрний риф.

Територія Белізу лежить у тропічному кліматичному поясі^[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[10]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[10]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)^[10]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[10].

Середні температури липня 24-26° С, січня — 20-24° С. Середня річна кількість опадів від 1340 мм на півночі (округ Коросаль) до 4520 мм на півдні (Пунта-Горда). На узбережжі північно-східний пасат зменшує літню спеку, але далеко від берега влітку температури можуть перевищувати 38° С. Вологість висока, особливо в прибережній частині. Сухий сезон триває з лютого по травень, а максимум опадів припадає на період з червня по жовтень. Беліз знаходиться в одному з найбільш схильних до тропічних циклонів районів Карибського басейну і періодично зазнає величезних збитків від штормів і ураганів.

Беліз є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[11].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 18,55 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 35 км² зрошуваних земель^[1].

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. На півночі країни протікають великі річки Ріо-Ондо і Беліз, які раніше використовувалися для транспортування лісу. Оскільки на півдні країни опади значно рясніші, ніж на півночі, періодично вони призводять до паводків на невеликих річках, які беруть початок у горах Майя, що дуже перешкоджає руху автомобільного транспорту.

Велика частина півдня країни вкрита густими вологими тропічними лісами, більше 90% території. У Белізі росте багато цінних порід дерев, таких, як махагоні (обо червоне дерево), кедр, рожеве дерево (дальбергія); в минулому активно велися заготівлі кампешевого дерева і смоли чикле, яка використовується для виготовлення жувальної гумки.

Земельні ресурси Белізу (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 6,9 %,
  • орні землі — 3,3 %,
  • багаторічні насадження — 1,4 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 2,2 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 60,6 %;
• інше — 32,5 %^[1].

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Центральноамериканської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області^[10].

Поблизу берегів Белізу великий бар'єрний кораловий риф.

Беліз є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[12],
• Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу^[1].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: часті руйнівні урагани (з червня по листопад); на південному узбережжі повіді^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• знеліснення;
• забруднення вод побутовими, промисловими стоками, сільськогосподарськими хімікатами;
• накопичення твердих побутових відходів на сміттєзвалищах.

У фізико-географічному відношенні територію Белізу можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Північна Америка
• Центральна Америка

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Беліз // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Белиз // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Белиз // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Белізу

• Вікісховище : Атлас Белізу.
• Карти Белізу : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Belize : [англ.] : [арх. 1 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 August. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Беліз : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Белізу.