Колумбія — південноамериканська країна, що знаходиться на крайньому північному заході континенту . Загальна площа країни 1 138 910 км² (26-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 038 700 км², а на поверхню внутрішніх вод — 100 210 км²[1]. Площа країни майже вдвічі більша за площу території України.
Назва
Офіційна назва — Республіка Колумбія, Колумбія (ісп.Republica de Colombia, Colombia)[2]. Країна названа на честь першовідкривача Америки, іспанського мореплавця Христофора Колумба. До отримання незалежності від іспанської корони 1819 року в складі новоутвореної Федеративної Республіки Колумбія входила до складу колонії Нова Гранада[3]. 1830 року Федерація розпалась і Колумбія до 1886 року знов називалась Новою Гранадою[3].
Історія дослідження території
Географічне положення
Колумбія — південноамериканська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на сході — з Венесуелою (спільний кордон — 2341 км), на південному сході — з Бразилією (1790 км), на півдні — з Еквадором (708 км) і Перу (1494 км), на північному заході — з Панамою (339 км). Загальна довжина державного кордону — 6672 км[1]. Колумбія на півночі омивається водами Карибського моряАтлантичного океану; на заході — водами Тихого[4]. Загальна довжина морського узбережжя 3208 км, з них на узбережжя Карибського моря припадає 1760 км довжина тихоокеанського узбережжя — 1448 км[1].
Територія Колумбії з півночі на південь лежить у тропічному, субекваторіальному і екваторіальному кліматичних поясах (крайня північ)[9]. Над більшою частиною країни цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, часті зливи з грозами[10]. На півночі взимку переважають тропічні повітряні маси. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє, вдалині від моря взимку може відзначатись більш сухий сезон[10]. На крайній півночі увесь рік панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[10]. У горах, вище за 3 тис. м високогірні різновиди відповідних кліматичних зон.
Річки країни належать басейну Атлантичного океану; на південному заході — басейну Тихого океану. Річкова мережа дуже густа, річки порожисті, головним чином дощового живлення. Головні річки: Магдалена з Каукою, Атрато (впадають в Карибське море), притоки Оріноко — Ґуав'яре і Мета, притоки Амазонки — Путумайо і Какета. Крім Магдалени, річки малопридатні для судноплавства. Один з найбільших водоспадів — Ла Чорера (590 м).
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:
активний вулканізм у горах, найбільш активний вулкан Галерас (4276 м) востаннє вивергався 2010 року, вулкан Невадо-дель-Руїс, що за 80 км від столиці країни, вивергався 1985 року, його грязьові потоки вбили 23 тис. місцевих жителів, останнє виверження 1991 року, вулкан Невадо-дель-Уїла востаннє вивергався 2007 року;
У фізико-географічному відношенні територію Колумбії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
↑Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 23 May. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
(рос.) Колумбия // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
(рос.)Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
(рос.)Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
(рос.)Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.