Завалля (Кам'янець-Подільський район)

село Завалля
садиба Дверницьких
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Жванецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68020070080074636
Основні дані
Засноване	1565
Населення	491[1]
Площа	1,507 км²
Густота населення	386,2 осіб/км²
Поштовий індекс	32337
Географічні дані
Географічні координати	48°36′8″ пн. ш. 26°20′10″ сх. д. / 48.60222° пн. ш. 26.33611° сх. д. / 48.60222; 26.33611
Водойми	річка Збруч
Місцева влада
Адреса ради	32365, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Жванець, вул. Центральна, 57
Карта
Завалля
Завалля
Мапа
Завалля у Вікісховищі

Зава́лля — село в Україні, у Жванецькій сільській громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Село названо Заваллям через своє розташування біля старовинного валу.

Село Завалля розташоване на лівому березі Збруча, за 25 кілометрів автодорогами від Кам’янця-Подільського. Через село протікає річка Потік Кізя, яка впадає в Збруч.

Завалля знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління.

У документах Завалля відоме з 16 століття. До 18 століття було містечком.

Згідно податкового реєстру 1565 року, містечко Завалля Подільського воєводства належало Язловецькому, який платив податок із дворів (сош) 7 злотих і від трьох плугів^[2] (с. 179).

1578 у Заваллі було 49 будинків і 245 мешканців.

Після турецького панування (1672—1699) Завалля у 18 столітті належало послідовно Коссаковським, Вельгорським, Конарським і Стажинським^[3]. Наприкінці 18 століття його придбав Фаустин Дверницький гербу Сас.

Перший поділ Польщі (1772) поділив завальський маєток на дві частини, причому за Збручем залишилося близько 200 десятин поля.

1818 власницею Завалля була полковниця Юліана Дверницька — родичка Юзефа Дверницького. Вона мала 292 селянина чоловічої статі.

Наприкінці XIX століття Заваллям володіли: пані Дверницька — 868 десятин (зокрема, 126 десятин лісу та 129 десятин непридатної землі), товариство селян — 520 десятин, церква — 43 десятини.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. У селі проходив кордон до 1939 року по річці Збруч, так з 1 листопада 1926 по 1 лис­топада 1927 польські прикордонники затримали 9509 перебіжчиків із радянської сторони, люди тікали від радянських репресій, у зворотному напрямку, за той же період 745 осіб.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор. Коли почався голод, усе більше людей намагалося втекти на правий берег річки Збруч. А там місцеві священники закликали селян збирати продукти для голодуючих з лівого берега.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод. 1947 року жителі села масово ходили у села Тернопільської області міняти одяг та все, що мали, на зерно та інші продукти харчування, аби зберегти життя дітям.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади.^[4] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Уже 1565 у Заваллі була церква. У 18 столітті це була Свято-Миколаївська церква. Документ за 1739 рік засвідчує, що вона була дерев'яна, покрита соломою, стара. 1748 тут була вже нова церква, теж дерев'яна, з трьома банями. У 1775–1777 збудовано й 1779 освячено нову церкву — кам'яну, з однією банею, хрещату. Збудовано її здебільшого коштом місцевого священника Якова Рудницького. 1896 встановлено новий іконостас. Дзвіниця була дерев'яною, стояла окремо від церкви. В церкві були ризи (білі, шовкові), пожертвувані імператрицею Катериною II.

Будинок священника збудували 1847. Службові приміщення священника й псаломщика та будинок псаломщика збудували 1880 коштом поміщика.

Церковнопарафіяльна школа діяла з 1887. Вона розміщувалася в дерев'яному будинку, збудованому 1892 коштом селян за сприяння училищної ради.

Неподалік від села розташовані карстові печери — «Малишка-Киянка» та «Атлантида», яка за своєю красою є другою в Європі, вона охороняється законом, і перебування туристів в середині обмежена та дозволяється лише з інструктором, щоб запобігти руйнуванню цієї спелеологічної пам'ятки.^[5][6] На південний схід від села Завалля знаходиться розріз скальської серії силура.

Населення становить 582 особи.

У селі поширена південноподільська говірка, що належить до подільського говору, який своєю чергою належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову

• ХСК «Атлантида» — була створена 24 липня 2006 як некомерційна організація, основною метою якої є об'єднання людей, зацікавлених у розвитку спелеології і спелео-туризму, в розвідуванні, вивченні і охороні печер, популяризації здорового способу життя та зеленого туризму.^[7]

• Васильчук Іван Миколайович (2 липня 1957) — автор збірок «Відлуння розіп'ятих скель» (1993), «Сонети» (2002), «Полонений птах» (2003), «Над вічним плином» (2005), «Кам'янець. Вінок сонетів» (2005).
• Васильчук Сергій (1968 — 12 січня 2023) — український військовослужбовець, лейтенант управління розвідки, учасник АТО, отримав військові нагороди: орден «За мужність» ІІ ступеня, орден «За мужність» ІІІ ступеня, відомча медаль «За мужність при виконанні спецзавдань», медаль «За поранення» (важке).^[8]

• Балан Олександр (20 червня 2000 — 11 грудня 2023) — український військовослужбовець, проживав у селі Завалля.^[9]

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

• Поділля — історико-географічна область.
• Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
• Подільський говір — різновид говорів української мови.

• Гарнага І. Звідки пішла назва. Завалля. Залісся // Прапор Жовтня. — 1971. — 11 грудня. — С. 4.
• Гуменюк С. К., Морський М. Д. Туристські маршрути Хмельниччини: Путівник. — Львів, 1983. — С. 61.
• Paweł Taranczewski. Patrząc na obraz Adama Chmielowskiego Zawale [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
• Dwerniccy z Podola (пол.)
• Облікові дані на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Zawale (3), przy ujściu rzeki Kizi do Zbrucza, pow kamieniecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 483. (пол.)