Рункошів
Ру́нкошів — село в Україні, у Староушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. НазваНазва села спочатку мала літеру «м» — «Румкошів». За свідченнями деяких науковців, «румкош» означало курінь, невеличку хату. Інші кажуть, що назва походить від людей, які тут заселилися — Римко, Румко. Селяни ж пов'язують назву своєї батьківщини із давнім заняттям вівчарством, мовляв раніше жителі тримали багато овець, а руно продавали. Тож назва Рункошів походить від назви «руно». Яка з цих версій істинна — важко сказати. ГеографіяПодільське село Рункошів розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 38 кілометрів автошляхами від міста Кам'янець-Подільський. Територія села на сході примикає до села Чабанівка, а на півдні, до Грушки. Біля села протікає річка Жван та проходить автошлях територіального значення Т 2303, який перетинається з автошляхом Т 2317. КліматРункошів розташований у межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження. ІсторіяУ 1431 році село під іменем «Румкошевці» дароване було польським королем Владиславом деякому Якову з Ячка.[1] Надалі частина поселення стала королівським маєтком, друга належала приватним власникам. Відтак одна частина отримала назву Великий Рункошів, інша — Малий Рункошів, перетворившись в окремі населені пункти. У пізніші роки відійшло до генерала Вітте, далі до Карашевичів, а інша — приватна частина спочатку Миколаю Вольському, а далі Петру Маковецькому, Йозефу Гумецькому, генералу Бистромову з 1807 року, Альбіону Когутовському. Сільська церква Покрови збудована у 1777 році — дерев'яна, у 1901 році була ветхою. У 1905 році Рункошевом володів поміщик Токаржевський-Карашевич. На той час у селі нараховувалося 292 двори та майже півтори тисячі жителів. Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. У 1932–1933 селяни села пережили жахливі події — Голодомор. Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод. З 1925 до 1954 роках діяла Великорункошівська сільська рада, два колгоспи то об'єднувалися, то роз'єднувалися, то приєднувалися до сусідньої Грушки. Довгий час Рункошів входив до складу Грушківської сільської ради. В 1960 році село Рункошів включено села Великий та Малий Рункошів, Яр-Рункошівський.[2] З 1991 року в складі незалежної України. Дитсадок зачинили на початку в 1991 році, згодом, аби приміщення не розвалилося, його віддали громаді під церкву. В іншій частині села збудована капличка. Початкова школа закрита в 2008 році. 7 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад село увійшло до складу Староушицької селищної громади.[3] Колишній орган місцевого самоуправління — Грушківська сільська рада. НаселенняЗа переписом населення України 2001 року в селі мешкало 612 осіб.[4] У 2015 році населення становило 552 особи (з 289 дворів). У 2023 році селі проживало 422 особи, населення села скоротилось на 31,05 % порівняно зі 2001 роком. МоваУ селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року. Відомі людиУродженці
Проживали, перебували
Охорона природиСело лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Див. також
Галерея
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
