Смотрич (село)
Смо́трич (до 1946 — Татариски) — село в Україні, в Кам'янець-Подільській міській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. НазваІсторична назва — «Татариски». Перейменовано 7 березня 1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР. При перейменуванні села йому надано назву річки, на березі якої воно розташувалося. Первісна назва села «Татариски» пов'язана з тим, що можливо початково поселення було заселене чи засноване татарами. ГеографіяПриміське село міста Кам'янець-Подільський на його південній околиці, через міст Лань що біжить. Село розташоване біля річки Смотрич та Смотрицького каньйону. Через село проходить автошлях національного значення Н03. КліматСмотрич знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові насадження. Історія У податкових списках 1530—1542 є село Татари. Це, найімовірніше, майбутні Татариски. Тоді там нараховувалося 0,5 лана. Згідно з люстрацією Кам'янецького староства 1565, Татариски (або Татарища) були неначе наново заселеним поселенням: з 15 людей, що там мешкали, тільки два платили чинш, а решта «висиджували свободу»: хто 2 роки, а хто — 7 і 8. З них один був отаманом. За податковими списками нараховувався тут 1 лан, доходу набігало 7 злотих. Люстрація Кам'янецького староства, проведена 1566, повідомляє про село Татарища таке: «У тому селі люди нічого не дають, вони ще мають волю, тому що заново осіли. Їх є 13. Крім них, 2 чоловіки дають по 30 грошей; усе становить 2 флорини. Усі дають подимного по 2 гроша, що становить 1 флорин. Уся сума — 3 флорини». І пізніше Татариски не піднімалися до значного поселення. Виною цьому було сусідство Кам'янця: це прикордонне місто манило до себе жадібних хижаків, які, не маючи змоги здобути місто, спустошували його околиці. 1746 Татариски мали всього 12 дворів. 1789 число дворів у Татарисках, які звали ще Вітівкою, досягло 55. 1795 Татариски отримав граф Аркадій Іванович Морков. 1820 тут нараховувалося 70 підданих, 1871 — 108 селян і 2 чиншовики. 1893 територія цього поселення розподілялася так: у Миколи Володимировича Римського-Корсакова — 1,5 десятини, у міщан Петра Йосиповича Скварського та Мартина Андрійовича Зюбрицького — 57 десятин, у товариства селян (31 хазяїн) на правах приватних власників — 90 десятин, у селянського товариства — 226 десятин. Дворів 57, жителів 315. 1895 у Татарисках відкрито школу грамоти. Вона мала окреме приміщення. Як повідомляє довідник Олександра Крилова «Населені місця Подільської губернії» (Кам'янець-Подільський, 1905), Татариски входили до Довжоцької волості. Тут було 72 двори, 414 мешканців. Розташовувалися Татариски в трьох верстах від Кам'янця-Подільського та в трьох верстах від Довжку. Згідно з працею «Населені місця Поділля» (Вінниця, 1925), у селі Татариски було 143 господарства, 615 мешканців, 320 десятин землі в користуванні. Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор. Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод. У 1946 році відповідно до радянської політики змінено на нейтральну назву «Смотрич». Комуністичній владі у немилість потрапили назви інших народів, у різний час було вилучено практично усі назви поселень, в основах яких звучали як давні, так і новітні етноніми. Виняток було зроблено лише для етноніма «російський». Так село Татариски стало селом Смотрич.[1] Через ухвали Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1967 року про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Смотрича приєднано село Кубачівка. Перша згадка про яке є в документах 1460 року, в дозволі польського короля Казимира IV Ягеллончика збирати десятину на користь кам'янецьких біскупів. Давні варіанти назви села: Кобачівка, Кубачівці. До 11 серпня 1954 року, була центром Кубачівської сільської ради.  З 1991 року в складі незалежної України. 17 вересня 2017 року освячений храм УГКЦ Воздвиження Чесного Хреста[2]. З 12 червня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи входить до складу Кам'янець-Подільської міської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей. НаселенняКількість наявного населення за переписом 1989 року в селі склало 1409 осіб. За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1244 осіб.[4] Згідно перепису 2015 року селі проживало 1355 осіб, населення села скоротилось на 3,83 % порівняно зі 1989 роком. МоваУ селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя. Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
Охорона природиСело лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Див. також
Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
