Транспорт Кірибаті

Транспорт Кірибаті
Транспорт Кірибаті
	Транспортна система Кірибаті (англ.)
Територія
Площа	811 км² (187-ме)
Рельєф	низовинний
Найвища точка	безіменна висота (81 м)
Повітряний
Аеропортів	19 (138-ме)
Наземний
Автошляхів	670 км (192-ге)
Водний
Узбережжя	1143 км
Водних шляхів	5 км (107)
Адміністрування
Орган	Міністерство транспорту, зв'язку і розвитку туризму
Голова	міністр Віллі Токатааке

Транспорт Кірибаті представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 811 км² (187-ме місце у світі)^[1]. Форма території країни — архіпелажна, сильно видовжена в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 2100 км (острови Лайн), зі сходу на захід — 4200 км^[2]^[3]. Географічне положення Кірибаті дозволяє країні контролювати транспортні шляхи в центральній частині акваторії Тихого океану^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Кірибаті

Загальна довжина автошляхів у Кірибаті, станом на 2011 рік, дорівнює 670 км (191-ше місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Кірибаті та Номерні знаки Кірибаті

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Кірибаті

У країні, станом на 2013 рік, діє 19 аеропортів (138-ме місце у світі), з них 4 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 15 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 4 (0);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (10);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (5)^[1].

Кірибаті є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — T3, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[1]^[5]. Аеропорти Кірибаті мають літерний код ІКАО, що починається з — PC^[1].

Див. також: Авіакомпанії Кірибаті та Аеропорти Кірибаті

Водний

Докладніше: Водний транспорт Кірибаті

Морський

Головні морські порти країни: Бетіо на атолі Тарава, Кантон-Айленд, Інгліш-Гарбор.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 77 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (59-те місце у світі), з яких: балкерів — 7, суховантажів — 35, танкерів для хімічної продукції — 6, пасажирських суден — 1, вантажно-пасажирських суден — 1, нафтових танкерів — 12, рефрижераторів — 15^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 43 (Китайської Народної Республіки — 26, Гонконгу — 2, Російської Федерації — 1, Сінгапуру — 9, Південної Кореї — 1, Тайваню — 2, В'єтнаму — 2)^[1].

Внутрішні водні шляхи

Загальна довжина судноплавних ділянок водних шляхів, поглиблених фарватерів у внутрішніх лагунах атолів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2012 року становила 5 км (107-ме місце у світі)^[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Кірибаті

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту, зв'язку і розвитку туризму. Станом на 18 березня 2016 року міністерство в уряді Танеті Маамау очолював Віллі Токатааке^[6].

Див. також

Економіка Кірибаті

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Kiribati : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 31 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Kiribati : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 31 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.