Транспорт Великої Британії
Транспорт Великої Британії представлений автомобільним Історія становлення і розвиткуАвтомобільнийЗагальна довжина автошляхів у Великій Британії, станом на 2010 рік, дорівнює 394 428 км із твердим покриттям (3 519 км швидкісних автомагістралей) (17-те місце у світі)[1]. ЗалізничнийЗагальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 30 859 км (9-те місце у світі), з яких 303 км широкої 1600-мм колії (Ольстер), 16 534 км стандартної 1435-мм колії (5 357 км електрифіковано)[1]. ПовітрянийУ країні, станом на 2013 рік, діє 460 аеропортів (18-те місце у світі), з них 271 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 189 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 28 авіапідприємств, які оперують 1242 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 131,4 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 5,47 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1]. У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 9 гелікоптерних майданчиків[1]. Велика Британія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — G, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Великої Британії мають літерний код ІКАО, що починається з — EG[1]. ВоднийМорськийГоловні морські порти країни: Дувр, Фелікстоу, Іммінгхем, Ліверпуль, Лондон, Саутгемптон, Тіспорт; Единбург; Мілфорд-Гейвен. Нафтові термінали: Фоулі, Ліверпуль, Брефут, Фінарт, Худ-Пойнт. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Фелікстоу — 3,25 млн, Лондон — 1,93 млн, Саутгемптон — 1,32 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Ісл-Грейн, Мілфорд-Гейвен, Тісайд. Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 504 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (22-ге місце у світі), з яких: балкерів — 33, суховантажів — 76, інших вантажних суден — 4, танкерів для хімічної продукції — 58, контейнеровозів — 178, газовозів — 6, пасажирських суден — 7, вантажно-пасажирських суден — 66, нафтових танкерів — 18, рефрижераторів — 2, ролкерів — 31, автовозів — 25[1]. Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 271 (Австралії — 1, Бермудських Островів — 6, Китайської Народної Республіки — 7, Данії — 43, Франції — 39, Німеччини — 59, Гонконгу — 12, Ірландії — 1, Італії — 3, Японії — 5, Нідерландів — 1, Норвегії — 32, Швеції — 28, Тайваню — 11, Танзанії — 1, Об'єднаних Арабських Еміратів — 8, Сполучених Штатів Америки — 14); зареєстровані під прапорами інших країн — 308 (Алжиру — 15, Антигуа і Барбуди — 1, Аргентини — 2, Австралії — 5, Багамських Островів — 18, Барбадосу — 6, Бельгії — 2, Белізу — 4, Бермудських Островів — 14, Болівії — 1, Брунею — 2, Кабо-Верде — 1, Камбоджі — 1, Кайманових Островів — 2, Коморських Островів — 1, Островів Кука — 2, Кіпру — 7, Грузії — 5, Гібралтару — 6, Греції — 6, Гондурасу — 1, Гонконгу — 33, Індонезії — 2, Італії — 2, Ліберії — 22, Ліберії — 32, Люксембургу — 5, Мальти — 21, Маршаллових Островів — 12, Маршаллових Островів — 3, Молдови — 3, Нігерії — 2, Нової Зеландії — 1, Панами — 37, Панами — 5, Сент-Кіттсу і Невісу — 1, Сент-Вінсенту і Гренадин — 6, Сьєрра-Леоне — 1, Сінгапуру — 6, Таїланду — 6, Тонги — 1, Сполучених Штатів Америки — 4, невстановленої приналежності — 1)[1]. РічковийЗагальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2009 року становила 3 200 км (31-ше місце у світі)[1]. Лише 600 км використовується на потребу сучасної економіки країни. З судноплавних річок найважливішими є Темза і Северн. ТрубопровіднийЗагальна довжина газогонів у Великій Британії, станом на 2013 рік, становила 29 100 км; трубопроводів зрідженого газу — 59 км; нафтогонів — 5 256 км; інших трубопроводів — 175 км; продуктогонів — 4 919 км; водогонів — 255 км[1]. Міський громадськийДержавне управлінняДержава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через державний секретаріат транспорту. Станом на 28 липня 2016 року департамент в уряді Терези Мей очолювала державний секретар Кріс Грейлінг[6]. Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Англійською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Великої Британії
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
