Транспорт Маршаллових Островів
Транспорт Маршаллових Островів представлений автомобільним Історія становлення і розвиткуАвтомобільнийЗагальна довжина автошляхів у Маршаллових Островах, станом на 2007 рік, дорівнює 2 028 км, з яких лише 75 км з твердим покриттям (176-те місце у світі)[1]. ПовітрянийУ країні, станом на 2013 рік, діє 15 аеропортів (146-те місце у світі), з них 4 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 11 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):<a/>4 (0);
У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 1 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 86,87 тис. осіб[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось[1]. Маршаллові Острови є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — V7, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Маршаллових Островів мають літерний код ІКАО, що починається з — PK[1]. ВоднийМорськийГоловні морські порти країни: Енівенток, Кваджалейн, Маджуро. Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 1593 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (7-ме місце у світі), з яких: ліхтеровозів — 1, балкерів — 524, суховантажів — 65, інших вантажних суден — 1, танкерів для хімічної продукції — 351, контейнеровозів — 226, газовозів — 88, пасажирських суден — 7, вантажно-пасажирських суден — 1, нафтових танкерів — 297, рефрижераторів — 13, ролкерів — 9, автовозів — 10[1]. Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1465 (Бельгії — 1, Бермудських Островів — 35, Бразилії — 1, Канади — 8, Китайської Народної Республіки — 14, Хорватії — 12, Кіпру — 40, Данії — 7, Єгипту — 1, Франції — 7, Німеччини — 248, Греції — 408, Гонконгу — 3, Індії — 10, Індонезії — 1, Іраку — 2, Ірландії — 6, Італії — 1, Японії — 59, Джерсі — 11, Кувейту — 2, Латвії — 19, Малайзії — 11, Мексики — 2, Монако — 30, Нідерландів — 21, Норвегії — 75, Пакистану — 1, Катару — 29, Румунії — 2, Російської Федерації — 5, Сінгапуру — 30, Словенії — 6, Південної Кореї — 41, Швеції — 1, Швейцарії — 12, Тайваню — 8, Туреччини — 70, Об'єднаних Арабських Еміратів — 12, Великої Британії — 12, України — 1, Сполучених Штатів Америки — 200)[1]. Міський громадськийДержавне управлінняДержава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і зв'язку. Станом на 20 липня 2016 року міністерство в уряді Аменти Меттью очолював Майк Галферті[6]. Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Англійською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Маршаллових Островів
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
