Транспорт Соломонових Островів

Транспорт Соломонових Островів
Транспорт Соломонових Островів
	Транспортна система Соломонових Островів (англ.)
Територія
Площа	28,9 тис. км² (144-те)
Рельєф	горбистий
Найвища точка	гора Попоманасеу (231 м)
Повітряний
Аеропортів	36 (109-те)
Наземний
Автошляхів	1,4 тис. км (179-те)
Водний
Узбережжя	5313 км
Головний порт	Хоніара
Адміністрування
Орган	Міністерство розвитку інфраструктури
Голова	міністр Джиммі Лусібеа

Транспорт Соломонових Островів представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні громадський транспорт пасажирських перевезень не розвинений . Площа країни дорівнює 28 896 км² (144-те місце у світі)^[1]. Форма території країни — архіпелажна, видовжена з південного сходу на північний захід; максимальна дистанція з півночі на південь — 800 км, зі сходу на захід — 1700 км; розміри центрального острова (Гуадалканал) — 150 x 40 км^[2]^[3]. Географічне положення Соломонових Островів дозволяє країні контролювати транспортні шляхи в західній частині акваторії Тихого океану, між сусідніми країнами Океанії^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Соломонових Островів

Загальна довжина автошляхів на Соломонових Островах, станом на 2015 рік, дорівнює 1 390 км, з яких 34 км із твердим покриттям і 1 356 км без нього (920 км шляхів на плантаціях) (179-те місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Соломонових Островів та Номерні знаки Соломонових Островів

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Соломонових Островів

У країні, станом на 2013 рік, діє 36 аеропортів (109-те місце у світі), з них 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 35 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (1);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (10);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (24)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 3 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 373,8 тис. осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 3,69 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 3 гелікоптерні майданчики^[1].

Соломонові Острови є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — H4, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[5]^[1]. Аеропорти Соломонових Островів мають літерний код ІКАО, що починається з — AG^[1].

Див. також: Авіакомпанії Соломонових Островів та Аеропорти Соломонових Островів

Водний

Докладніше: Водний транспорт Соломонових Островів

Морський

Головні морські порти країни: Хоніара, Маллоко-Бей, Віру-Харбор, Тулагі.

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Соломонових Островів

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство розвитку інфраструктури. Станом на 2 листопада 2015 року міністерство в уряді Манассе Дамукана Согаваре очолював Джиммі Лусібеа^[6].

Див. також

Економіка Соломонових Островів

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Solomon Islands : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Solomon Islands : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.