Транспорт Сейшельських Островів

Транспорт Сейшельських Островів
Транспорт Сейшельських Островів
	Транспортна система Сейшельських Островів (англ.)
Територія
Площа	455 км² (199-те)
Рельєф	низовинний
Найвища точка	гора Морне-Сейшелос (905 м)
Повітряний
Аеропортів	14 (150-те)
Наземний
Автошляхів	526 км (196-те)
Водний
Узбережжя	491 км
Головний порт	Вікторія
Адміністрування
Орган	галузеві міністерства

Транспорт Сейшельських Островів представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 455 км² (199-те місце у світі)^[1]. Форма території країни — архіпелажна; острови держави розкидані по акваторії Індійського океану площею 1 млн км², відстань між головним островом Мае і групою островів Ла-Діг — 40 км^[2]^[3]. Географічне положення Сейшельських Островів дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи між Америкою, Європою та Азією з Австралією в акваторії Індійського океану^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Сейшельських Островів

Загальна довжина автошляхів на Сейшельських Островах, станом на 2010 рік, дорівнює 508 км, з яких 490 км із твердим покриттям і 18 км без нього (195-те місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Сейшельських Островів та Номерні знаки Сейшельських Островів

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Сейшельських Островів

У країні, станом на 2013 рік, діє 14 аеропортів (150-те місце у світі), з них 7 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 7 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 5 (2);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (5)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 3 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 497,5 тис. осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 19,2 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик^[1].

Сейшельські Острови є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — S7, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[1]^[5]. Аеропорти Сейшельських Островів мають літерний код ІКАО, що починається з — FS^[1].

Див. також: Авіакомпанії Сейшельських Островів та Аеропорти Сейшельських Островів

Водний

Докладніше: Водний транспорт Сейшельських Островів

Морський

Головні морські порти країни: Вікторія.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 9 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (117-те місце у світі), з яких: суховантажів — 1, інших вантажних суден — 1, танкерів для хімічної продукції — 6, нафтових танкерів — 1^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 3 (Гонконгу — 1, Нігерії — 1, Південно-Африканської Республіки — 1)^[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Сейшельських Островів

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через окремі галузеві міністерства житла, інфраструктури та наземного транспорту та туризму, цивільної авіації, моря і портів. Станом на 10 січня 2017 року міністерства в уряді Денні Фауре очолювали Шарль Бастьєн і Моріс Лусто-Лалан, відповідно^[6].

Див. також

Економіка Сейшельських Островів

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Seychelles : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Seychelles : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Сейшельские Острова // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. — С. 347.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.