Червоний банківець — п'ятиповерховий історичний житловий будинок у центріХаркова, розташований за адресою вулиця Алчевських, 6. Споруджений у 1925—1928 роках для працівників Державного банку УСРР за проєктом архітектора Віктора Абрамовича Естровича. Будівля є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний номер № 7006-Ха)[1].
У 1971—1990 роках у будинку мешкав видатний український фізик Борис Вєркін[3][7]. На честь нього у 1992 році встановлена меморіальна дошка[8].
30 квітня 1980 року рішенням Харківської міської ради будинок внесено до переліку пам'яток архітектури місцевого значення[9]. У 2020 році будинок внесено до переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення під охоронним номером № 7006-Ха[1].
Архітектура
Будівля виконана у стилі еклектики з переважанням модерну та вкрапленнями елементів українського бароко, неоренесансу та неоготики[10][11]. Серед архітектурних особливостей — стрілчасті, аркові й прямокутні вікна, криволінійні й трикутні фронтони, ризаліти, багатопрофільні еркери й балкони, башточки та складний силует даху. Особливою деталлю фасаду є міжповерховий пояс, критий черепицею, типовий для українських дерев’яних церков. На фасаді збереглася емблема із зображенням рук, що потискають одна одну[5]. Фасади також прикрашені скульптурами сов. Форма будівлі зумовлена обмеженістю ділянки: житловий об’єм витягнутий углиб кварталу та має Н-подібну форму в плані. З боку вулиці облаштовано глибокий курдонер, до якого виходять входи у чотири секції[9]. Будинок цегляний, фасади потиньковано з боку вулиці, а з боку двору залишено відкрите цегляне мурування. З боку двору фасади прикрашені фронтонами різних форм і карнизами[12].
Будинок вирізняється самобутнім архітектурним вирішенням, що поєднує декоративність пізньомодерністських і неоромантичних форм з елементами народної архітектури. На тлі архітектурних пошуків 1920-х років у СРСР, коли провідного значення набував конструктивізм як вираження нової ідеології та функціоналізму, проєкт Естровича є прикладом перехідного типу: він зберігає естетику дореволюційної еклектики, але водночас демонструє спроби формальної новизни, зокрема в симетричному й асиметричному об'ємі, складній конфігурації плану та раціональному використанні простору[2][12]. Через два роки після завершення спорудження, у 1930-му році, Естрович створив більший, але схожий за планом, будинок Інституту Медичної Радіології на вулиці Сковороди[13]. Він вже виконаний у конструктивістському стилі, але теж має курдонер, невисокі башти та щит.
Будівля постраждала від хаотичних і незаконних перебудов і наразі перебуває в поганому стані. У 2023 році обвалився картуш із зображенням рук і серпом і молотом[14].
