211-та понтонно-мостова бригада
211-та понтонно-мостова бригада Сил підтримки Збройних Сил України — військова частина у підпорядкуванні Командування Сил підтримки Збройних сил України. Історія211-та понтонно-мостова бригада стала правонаступницею 210-го понтонно-мостового полку, який був створений 3 квітня 2022 року у Хмельницькій області. Після приведення полку, нині бригади, у бойову готовність підрозділи військової частини були передані в оперативне підпорядкування органам військового управління. Завдання
Призначення211-та понтонно-мостова бригада призначена для виконання завдань інженерної підтримки мобільності своїх військ (сил) та загальної інженерної підтримки військ (сил), утримування десантних, поромних переправ через водні перешкоди; обладнання та утримування мостових переправ через перешкоди ландшафту місцевості; проведення інженерної розвідки водних перешкод, маршрутів висування до них, місцевості, районів зосередження військ, надання допомоги силам цивільного захисту щодо подолання водних перешкод, поява яких спричинена надзвичайними ситуаціями природнього та техногенного характеру (за окремим розпорядженням); інженерно-технічне забезпечення військ (сил); розмінування місцевості й об'єктів від вибухонебезпечних предметів та їхнє знищення. Бойові завдання211 понтонно-мостова бригада постійно залучалась до виконання бойових завдань для обладнання та утримання переправ. У 2022 році батальйони бригади виконували бойові завдання, такі як обладнання та утримання поромно-мостових переправ в Херсонській, Миколаївській, Донецькій, Полтавській та Харківській областях, для забезпечення дій частин та підрозділів Збройних Сил України.[джерело?] З кінця серпня 2022 року наводили понтонні переправи та хибні мости під час осіннього наступу на Херсонському напрямку.[джерело?] В кінці 2022 року виконували завдання зі встановлення важких механізованих мостів на Бахмутському напрямку, мали бойові виїзди в Ізюм та Краматорськ, відновлювали пошкоджену інженерну техніку в Миколаївській області. Протягом 2022—2023 років підрозділи бригади залучались до виконання бойових завдань щодо наведення мостових та поромних переправ в зоні бойових дій, ремонту понтонів та інженерної техніки. Військовослужбовці бригади залучались до виконання різноманітних завдань інженерної підтримки, серед яких: інженерна розвідка, супровід груп та пророблення проходів для заняття позицій, обладнання оборонних позицій.[джерело?] В березні 2023 року наводили переправу через річку Інгулець.[джерело?] РозслідуванняКорупція, вимагання грошейЗгідно з журналістським розслідуванням, яке вийшло у грудні 2024 року, керівництво бригади звинувачується у численних родинних зв'язках, поборах та корупції.[1] У матеріалі ййшлося про численні факти зловживань командування, фізичного насильства над військовими, погрози та вимагання грошей у солдатів.[2] Відомо про військовослужбовців, які у 2023 році замість служби будували будинок на Хмельниччині для комбрига Олега Побережнюка, хоча отримували премії по 100 тисяч гривень за один день роботи на «нулі».[1][3] Було заявлено, що командир взводу першого батальйону бригади та син начальника штабу Владислав Пастух погрожували, вимагали гроші, а також жорстоко знущалися над військовими, і не були покарані.[1][4] За фактом журналістського розслідування, головнокомандувач ЗСУ Сирський наказав почати перевірку.[5] Знущання з підлеглих17 грудня 2024 року Тернопільська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону відкрила кримінальне провадження щодо посадових осіб бригади щодо можливого застосування нестатутних заходів впливу та насильства до підлеглих. Досудове розслідування проводять слідчі Львівського територіального управління ДБР.[6] 19 грудня 2024 року командира бригади Олега Побережнюка було заарештовано з заставою у 900 тис. грн, 20 грудня він вніс заставу і вийшов з-під варти.[7] Вище командування відсторонило його від службових обов'язків[8][9]. 30 грудня Побережнюка повторно взяли під варту під заставу у 12,1 млн грн.[10][5] Також підозру отримав син начштабу бригади Владислав Пастух.[11] У травні 2025 року завершилося слідство, за даними якого, з лютого до липня 2024 року командир достеменно знав про жорстоке поводження з боку одного з офіцерів – старшого лейтенанта, який систематично бив, принижував та катував солдатів. Попри це, командир не вжив жодних заходів, щоб зупинити насильство. «Установлено, що старший лейтенант систематично бив, принижував та катував підлеглих. Відомо, що він є сином начальника штабу цієї ж бригади, який є близьким товаришем комбрига. Це могло вплинути на рішення командира замовчати злочини й не передавати інформацію до правоохоронних органів».[12] СтруктураСклад бригади
Командування
Втрати
ВідзнакиНаразі п'ять військовослужбовців за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджені високими державними нагородами: орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня — двоє, орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня — один, орденом «За мужність» III ступеня — один, медаллю «За врятоване Життя» — один. Посилання
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
