У квітні 2023 року бригада публікувала дописи про підготовку піхоти і танкістів.[2][3]
У серпні 2023 року українські військові 41-ї бригади розповіли британському виданню OpenDemocracy про навчання на полігонах НАТО. За їхніми словами, навчання було хоча і якісним, але дуже базовим: інструктори давали навички володіння зброєю та західною технікою. Таке навчання було погано застосовним для реалій бойових дій в Україні, а більш наближені до реальних умов тренування відбуваються вже на полігонах в Україні, де батальйони проводять злагодження на бригадному рівні.[4]
У листопаді 2023 року військовослужбовці бригади на Куп'янському напрямку збили зі стрілецької зброї російський розвідувальний безпілотник «Орлан-10».[5]
У новорічну ніч 2024 року розвідники бригади провели рейд у тил російських військ на Куп'янсько-Сватівському напрямку. У полон взяли трьох окупантів, а також зайняли спостережний пункт.[6][7]
На лютий 2024 року бригада тримала оборону на ділянці, де росіяни намагалися захопити Синьківку, аби вийти далі до Куп'янська-Вузлового та узяти під контроль залізницю.[8] Бійці бригади застосовували важкі безпілотники «Кажан».[9]
Наприкінці лютого 2024 року внаслідок влучанням російського FPV-дрону у машину був поранений командир одного з батальйонів бригади. Пораненого з палаючого авто врятували його побратими.[10]
На березень 2024 року бригада тримала оборону на Куп'янському напрямку. Бригада побудувала суттєві укріплення, і щодня відбивалася від російських атак. Зростала кількість обстрілів КАБами, дронами та артилерією.[11] Бригада повідомляла, що протитанковий підрозділ СПГ-9 під командуванням «Рагнара» відбив російську атаку, в якій щонайменше 30 окупантів загинули.[12]
Навесні 2024 року бригада зайшла на напрямок Часового Яру. Незадовго до цього командира бригади Олега Макуху замінили на Сергія Ромашка. За даними Юрія Бутусова, Макуху намагались поміняти вже кілька місяців, серед причин — відмова приймати лінію фортифікаційних споруд, на яку витратили багато грошей, але яка була непридатна для побудови оборони.[13]
19 квітня 2024 року президент Володимир Зеленський під час робочої поїздки до Донецької області відвідав один із командних пунктів 41-ї бригади, яка на той момент обороняла Часів Яр. Президент поспілкувався з воїнами, заслухав доповідь командира бригади Сергія Ромашка щодо оперативної обстановки в зоні відповідальності бригади і зведення оборонних рубежів.[14][15][16]
На квітень Часів Яр був під щільними атаками дронів, за словами медика бригади, для евакуації поранених іноді треба було чекати по 4 дні.[17]
19 травня 2024 року Зеленський у своєму вечірньому відозверненні відзначив 41-шу бригаду за мужність та героїзм в обороні м. Часів Яр. Бригада на той час воювала поряд із спецпідродліами «Кракен», «Артан» та підрозділами Нацгвардії.[18]
У травні у танк бригади в Часовому Ярі кілька разів влучили російські дрони, на танку спалахнула пожежа, проте екіпаж вижив і врятував техніку. Згодом їх назвали «екіпажем Титанів».[19][20][21][22][23]
На початок червня 2024 року 41-ша бригада тримала оборону міста Часів Яр разом із 241-ю бригадою ТрО та президентською бригадою. Навіть попри застосування росіянами термобаричних ракетних установок ТОС-1 та ТОС-2, українські війська стримували атаки 200 ОМСБр, 299ДШП та 11ОДШБр.[24][25][26] В зоні відповідальності бригади придані частини 67-ї бригади втратили позиції, і були звинувачені у цьому. Згодом бригада тримала район «Канал», посилена підрозділами ГУР МО «Кракен» та 225-м штурмовим батальйоном. Після того як «Кракен» вивели з району «Каналу» і смугу прийняли підрозділи 41-ї бригади, оборона «Каналу» стрімко посипалась. За оцінкою Юрія Бутусова із посиланням на військовослужбовців «Кракена» та 225-го батальйону, рівень управління 41-ї бригади був низький, комбриг Сергій Ромашко реальною обстановкою не володів, взаємодія військ була слабкою.[13]
Під час одного з боїв у Часовому Ярі військовослужбовці бригади зачищали п'ятиповерхівку. Вони натрапили на диверсійно-розвідувальну групу із зеків-росіян у трансформаторній будці неподалік будівлі і знищили її. За словами бійця бригади, дехто з росіян розмовляв українською, щоб ввести у оману українських бійців.[27][28] В Часовому Ярі[уточнити] водії-бойові медики бригади вивезли[коли?] під обстрілами 6 поранених бійців. Росіяни обстрілювали евакуаційну бронемашину з мінометів, били FPV-дронами та влучили «Ланцетом», але медики виконали завдання та вивезли поранених.[29][30]
В липні 2024 року бригада переведена на Торецький напрямок, де мала замінити 24 ОМБр.[13] Але вона вже була послаблена боями у Часовому Ярі, і вже не могла обороняти ввірену їй смугу через попередні втрати. Але командир бригади Сергій Ромашко давав інші доповіді.[31] Росіяни відстежили ротацію військових частин і в перший же день захопили два ротні опорні пункти, і продовжили наступ в наступні дні. Придані підрозділи 41-ї бригади під Торецьком публічно звинуватили Сергія Ромашка в тому, що це була його відповідальність за втрату позицій, бо він не міг чесно повідомити про неспроможність виконати своїми силами такі важкі бойові завдання і звинувачував інших.[13]
Тут росіяни значно переважали українські війська силами та технікою. Тривали постійні обстріли та бомбардування КАБами.[32][33][34]
У вересні 2024 року 41-ша бригада передислокувалася на Сумщину, де неподалік вже тривали бої на Курському напрямку.[37]
Бригада показала відео боїв на Курщині 17 вересня[38] і 8 жовтня.[39][40]
12 жовтня бригада звітувала про знищення мінометних позицій росіян разом зі складом БК.[41]
21 жовтня повідомляла про знищення 3 російських БТР на Курщині.[42]
6 листопада 2024 року Львівська обласна військова адміністрація підписала меморандум про співпрацю з 41 окремою механізованою бригадою, на потреби бригади скерували 27 мільйонів гривень. За направлені кошти закупили станцію для радіоелектронної боротьби «Синиця».[43]
У листопаді 2024 року повідомлялося, що один боєць знищив шістьох російських вояків.[44]
30 листопада бригада зупинила наступ російської 810-ї бригади морської піхоти на Курщині. На відео показано знищення близько п'яти бронетранспортерів БТР-82А, оснащених антидроновим захистом та решітковими екранами.[45][46]
У грудні оператор БПЛА із позивним «Ден» повітряним тараном знищив російський дрон.[47][48][49]
На початку 2025 року бригада опублікувала відео розгрому дронами колони російської бронетехніки з автомобілів «Ахмат».[50]
У січні 2025 року боєць бригади із позивним «Вжик» без жодного пострілу взяв у полон російського десантника на Курщині.[51][52]
У березні доброволець «Перс» розповів про перший досвід боїв українських військових проти корейського угруповання на Курщині, коли знищили групу із 25 осіб.[53]
2 квітня повідомлялося, що пілоти-аеророзвідники бригади відбили у стрілецькому бою штурмову групу росіян, що підійшла до їхніх позицій.[54]
22 квітня повідомлялося, що медики бригади не могли евакуювати поранених автомобілем через удари російськими дронами. Тому вони пройшли 22 км під постійними обстрілами практично до російського кордону, аби врятувати поранених. Операція пройшла успішно.[55]
02024-05-2020 травня2024 — Бутенко Олег, старший лейтенант, командир механізованого взводу. Народився у м. Трускавець. Загинув поблизу міста Часів Яр Донецької області.[62]
02024-06-2424 червня2024 — Кохан Сергій. 50 років, м. Бориспіль.[63]
02023-09-033 вересня2023 — Геращенко Володимир («Герич»). 41 рік, с. Тростянець Одеської області. Загинув біля села Подоли під Куп'янськом.[64]
02024-09-088 вересня2024 — Лаврись Василь. 13.09.1985, м. Рава-Руська Львівської області.[65]
02024-09-2020 вересня2024 — Свердун Володимир. 42 роки, селище Славське. Загинув поблизу Козачої Локні Курської області.[66]
02024-10-1212 жовтня2024 — Коляда Василь. 54 роки, с. Гумниська. Загинув в районі Кругленького Курської області.[67]
7 листопада 2024 — Куржій Валерій, солдат. 04.02.1980, с. Мацьківці Хмельницького району. Загинув в Курській області.[68]
20 листопада 2024 — Бабій Микола, солдат. 14.11. 1977, с. Пирогівці Хмельницького району. Загинув на Сумщині від підриву на міні.[69]
2025
02025-02-1818 лютого2025 — Дуда Дмитро, лейтенант, командир взводу. 29 січня 1992, м. Хмельницький. Загинув в селі Гончарівка Суджанського району Курської області, його машина була уражена FPV-дронами.[70]
02025-03-2424 березня2025 — Шабадах Всеволод, сержант, командир танку. м. Рівне
25 березня 2025 — Вакулін Сергій Юрійович, водій-механік. Загинув в с. Юнаківка, Сумської області, через ураження FPV-дроном по автомобілю.
Традиції
6 травня 2025 року з нагоди Дня піхоти Президент України — Верховний головнокомандувач Збройних сил України Володимир Зеленський урочисто вручив командиру 41 окремої механізованої бригади полковнику Володимиру Дзюбі бойовий прапор.[56][58]
Символіка
В емблемі 41 бригади на оливковому щиті зображено золоту фортецю з восьмипроменевою зіркою всередині, здолу перехрещено дві золоті шаблі вістрям додолу.
Фігура зірки з двома шаблями є на печатці, що нею від середини XVIII ст. користувалася Інгульська паланка, на теренах якої виникло м. Кропивницький. Зображення фортеці св. Єлизавети є як на давньому, так і сучасному міському гербі Кропивницького[1].
