Вулиця Олеся Гончара (Київ)

Вулиця Олеся Гончара Київ
Початкова частина вулиці Олеся Гончара
Місцевість	Старий Київ
Район	Шевченківський
Назва на честь	Олеся Гончара
Колишні назви
Володимирська, Маловолодимирська, Столипінська, Гершуні, Ладо Кецховелі, Антоновича, Чкалова
Загальні відомості
Протяжність	1,5 км
Координати початку	50°27′18.7″ пн. ш. 30°30′41.7″ сх. д. / 50.455194° пн. ш. 30.511583° сх. д. / 50.455194; 30.511583
Координати кінця	50°26′50″ пн. ш. 30°29′39.6″ сх. д. / 50.44722° пн. ш. 30.494333° сх. д. / 50.44722; 30.494333
поштові індекси	01030, 01054, 01601, 04053
Транспорт
Найближчі станції метро	«Університет»  «Золоті ворота»
Трамваї	Т 1, 3, 15, 18 (Галицька площа)
Тролейбуси	Тр 5, 8, 9, 17 (Галицька площа), 6, 16, 18 (Велика Житомирська вулиця)
Рух	односторонній (від Великої Житомирської до Ярославова Вала), двосторонній (від Ярославова Валу до Галицької площі)
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10352
У проєкті OpenStreetMap	r1754230
Мапа
Вулиця Олеся Гончара у Вікісховищі

Ву́лиця Оле́ся Гончара́ — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Великої Житомирської вулиці до Галицької площі та Дмитрівської вулиці.

Прилучаються вулиці Стрітенська, Рейтарська, Ярославів Вал, Михайла Коцюбинського, Чеховський провулок, Богдана Хмельницького, Гоголівська та Олександра Кониського.

Вперше згадується у 1834—1836 роках під назвою Володимирська вулиця, на той час пролягала між сучасними вулицями Великою Житомирською та Рейтарською. У 1840-х — першій половині 1850-х років набула назву Мала Володимирська (Маловолодимирська) вулиця, на відміну від сучасної Володимирської вулиці. У 1850-х роках вулицю було продовжено через яр, що тривалий час був місцем звалища побутових відходів (цим спричинена виняткова повільність забудови вулиці, аж до кінця XIX століття). У 1871 році вулиця так і залишалася не замощеною до кінця. Оскільки вона різко спускалася вниз, за декілька років від стоку води посеред неї утворився яр^[1].

Назву Столипінська вулиця отримала 1911 року, на честь російського політичного діяча Петра Столипіна, який після смертельного поранення помер у клініці, розташованій на цій вулиці. З 1919 року — вулиця Гершуні^[2][3], на честь російського революціонера есера Григорія Гершуні.

З 1937 року — вулиця Ладо Кецховелі^[4][5], на честь російського революціонера більшовика Ладо Кецховелі. Назву вулиця Чкалова, на честь радянського льотчика Валерія Чкалова вулиця набула 1939 року^[6], підтверджена 1944 року^[7].

Під час німецької окупації міста у 1942—1943 роках мала назву вулиця Антоновича^[8], на честь українського історика, професора Київського університету святого Володимира Володимира Антоновича.

Сучасна назва — на честь українського письменника, громадського і культурного діяча Олеся Гончара — з 1996 року^[9].

Вулиця Олеся Гончара розташована у буферній зоні Софії Київської. Однак 2008 року тут розпочали незаконне зведення ЖК «Фреско Софія». Боротьба активістів проти забудови тривала одинадцять років, поки 2019 року Верховний Суд остаточно не заборонив будівництво на охоронній ділянці^[10].

23 червня 2023 року демонтували пам'ятник радянській диверсантці Зої Космодем'янській.^[11]

• № 33-А — Музей шістдесятництва, Український малий драматичний театр
• № 43-В — Інститут трансформації суспільства
• № 52 — видавництво Національної спілки письменників України «Український письменник». У житловому будинку більшість квартир належать членам НСПУ^[12]
• № 55-А — Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
• № 55-Б — Інститут геологічних наук НАН України
• № 96 — супермаркет «Сільпо»

• № 33 — колишня клініка Качковського (пам'ятка архітектури, початок XX століття)
• № 43 — в цьому будинку проживала видатна польська актриса і режисерка, засновниця Польського театру «Студія» Станіслава Висоцька, разом з чоловіком, відомим київським лікарем Гжегожем Станіславським, і донькою Яніною Висоцькою-Охлевською, в майбутньому знаною польською клавесиністкою.
• № 43-В — кінець XIX — початок XX століття.
• № 55-А та 55-Б — відповідно колишні Вищі жіночі курси та Київське відділення Російського технічного т-ва (пам'ятка архітектури, 1911—1913, архітектор — Олександр Кобелєв)
• № 30-А, № 30-Б, № 30-В — садиба, в якій у 1912—1913 роках проживали Бовваненко Д. Є., Радзімовська В. В., Яновська Л. О.^[13].
• № 60 — колишній прибутковий будинок (пам'ятка архітектури, початок XX століття).
• № 71 — житловий будинок Осипа Родіна, зведений двоповерховим за авторським проєктом архітектора Володимира Ніколаєва у 1882 році. Згодом добудували третій поверх^[14].
• № 74 (пам'ятка архітектури, 1910—1911, архітектор — Павло Альошин).

а також будинки № 8, 13, 15, 18, 20, 25, 25а, 24, 30, 32, 36, 38, 40, 42, 44, 50, 57, 65, 67, 75, 86-А, 88, 88-Б, 90/92.

У будинку № 12 мешкали народний художник УРСР, скульптор Олексій Олійник, архітектор Микола Іванченко, в будинку № 41А — історик-славіст, джерелознавець та археограф Павло Сохань, у будинку № 44 — професор-славіст Микола Грунський, у будинку № 47-А — народний артист УРСР, диригент Микола Тараканов.

У кварталі між вулицею Ярославів Вал та Чеховським провулком знаходилася садиба, яка належала історику Олександр Лазаревському за адресою Мала Володимирівська, 34. Будиночок мав би зберегтися. Як згадував Гліб Лазаревський: "Сірий цей будиночок під № 34 зберігся до останнього часу [станом на 1943 р.], тільки з двох помешкань перероблено тепер чотири, вхід зроблено посередині, а не з правого боку, як було, і знято балкон над цим входом".

У жовтні 1911 року у клініці Маковського (буд. № 33) помер смертельно поранений прем'єр-міністр Петро Столипін.

• 
  Вулиця Олеся Гончара
• 
  Будинок № 25-А
• 
  Будинок № 30-А
• 
  Будинок № 32
• 
  Будинок № 33
• 
  Будинок № 40
• 
  Будинок № 43
• 
  Будинок № 45
• 
  Будинок № 50/1
• 
  Будинок № 55-А
• 
  Будинок № 60
• 
  Будинок № 65
• 
  Будинок № 90/92

• Вулиця Чкалова (Київ)

• Гончара Олеся вулиця // Веб-енциклопедія Києва.

• Чкалова вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 180.

• Чкалова вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 250. — ISBN 5-88500-070-0.
• Вулиця Олеся Гончара // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1. [Архівовано з першоджерела 19 квітня 2013.]
• Чкалова улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 643–644. (рос.)
• Чкалова улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого  — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 706. (рос.)

• Гончара Олеся вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 53. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Гончара Олеся вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».

• Від «міста Ярослава» до Либеді: Вулиця Олеся Гончара — площа Перемоги — Старовокзальна / Д. В. Малаков. — К.: Либідь, 2017. — 72 с. — (Твій Київ). — ISBN 966-06-0748-4

• Къ наименованию Мало-Владимірской улицы улицей П. А. Столыпина // Кіевлянинъ. — 1911. — 9 октября. (рос. дореф.)
• Кухаренко Р. Вулиці перейменовуємо, а райони поки що ні… [Про перейменування вулиці Чкалова на вулицю Олеся Гончара] // Вечірній Київ. — 1997. — 5 березня.
• Позняк П. Вулиця Чкалова // Прапор комунізму. — 1981. — 25 грудня.
• Улица, переименованная в пятый раз, или за что обидели Валерия Чкалова // Недвижимость Киева. — 1997. — № 10. — С. 3.
•  Старий Київ. Історичні парадокси вулиці Олеся Гончара на YouTube

Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.