Населення Соломонових Островів
Населення Соломонових Островів. Чисельність населення країни 2015 року становила 622,5 тис. осіб (169-те місце у світі)[1]. Чисельність остров'ян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 25,77 ‰ (47-ме місце у світі), смертність — 3,85 ‰ (210-те місце у світі), природний приріст — 2,02 % (49-те місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність у Соломонових Островах, станом на 2015 рік, дорівнює 25,77 ‰ (47-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,28 дитини на одну жінку (47-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 34,6 % (станом на 2007 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,6 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2007 рік)[1]. Смертність у Соломонових Островах 2015 року становила 3,85 ‰ (210-те місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,02 % (49-те місце у світі)[1]. Вікова структура Середній вік населення Соломонових Островів становить 22,2 року (180-те місце у світі): для чоловіків — 22, для жінок — 22,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,12 року (106-те місце у світі), для чоловіків — 72,49 року, для жінок — 77,88 року[1]. Вікова структура населення Соломонових Островів, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 25,6 року, жінки — 20,3 року, загалом — 23 роки (дані за 2007 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 20,8 особи/км² (198-ме місце у світі)[1]. УрбанізаціяСоломонові Острови середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 22,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,25 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Хоніара (столиця) — 73,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 1,75 ‰ (162-ге місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: меланезійці — 95,3 %, полінезійці — 3,1 %, мікронезійці — 1,2 %, інші — 0,3 % населення (оціночні дані за 2009 рік)[1]. Українська діаспораМовиОфіційні мови[3]: меланезійський піджин (лінгва франка), англійська — розмовляє 1 %-2 % населення. У країні налічується 120 різноманітних місцевих мов. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 73,4 % (Англіканська церква Меланезії — 31,9 %, Євангелістська церква південних морів — 17,1 %, адвентизм — 11,7 %, Об'єднана церква — 10,1 %, Братерська церква — 2,5 %), римо-католицтво — 19,6 %, інші течії християнства — 2,9 %, інші — 4 %, не сповідують жодної — 0,03 %, не визначились — 0,1 % (станом на 2009 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2009 року становив 84,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 88,9 % — серед чоловіків, 79,2 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 10 % ВВП країни, станом на 2010 рік (18-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 9 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 9 років (станом на 2012 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 0,22 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,1 % ВВП країни (59-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 15,65 ‰ (102-ге місце у світі); хлопчиків — 17,84 ‰, дівчаток — 13,35 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 114 випадків на 100 тис. народжень (77-ме місце у світі)[1]. Соломонові Острови входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняКількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25 % (27-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 11,5 % (оцінка на 2007 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 93,2 % населення в містах і 77,2 % в сільській місцевості; загалом 80,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 81,4 %, в сільській місцевості — 15 %, загалом по країні — 29,8 % (станом на 2015 рік)[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 75,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 69,1 %; частка осіб похилого віку — 5,9 %, або 16,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1]. Станом на 2012 рік, у країні 495,3 тис. осіб не мали доступу до електромереж; 23 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 62 %, у сільській місцевості — 13 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 62 тис. унікальних інтернет-користувачів (187-ме місце у світі), що становило 10 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2007 року становили 202,5 тис. осіб (170-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 75 %; промисловість і будівництво — 5 %; сфера послуг — 20 % (станом на 2000 рік)[1]. Соціально-економічне становищеДані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, відсутні[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Соломонових Островів докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не повною мірою, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[4][5].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
ПереписиДив. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Соломонових Островів
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
