Бої за Торецьк (з 2024)
Бої за Торецьк Донецької області почалися влітку 2024 року під час російського повномасштабного вторгнення. У листопаді 2024 року росіяни захопили центр міста, а на середину лютого 2025 року — практично все місто. ПередумовиНа 2024 рік, третій рік російського повномасштабного вторгнення, лінія фронту біля Торецька (до 2016 року — Дзержинськ) і сусіднього селища Нью-Йорк (до 2021 року — Новгородське) залишалась єдиною, яка майже не змінилась з 2014-15 років.[11] Оскільки Торецьк знаходиться в безпосередній близькості від окупованої Горлівки (10 км) і недалеко від Донецька (35-40 км), ЗСУ створили потужні оборонні позиції. Фортифікації частково спираються на водну перешкоду з півночі — канал Сіверський Донець-Донбас — та глибокі балки з териконами на сході і півдні.[11] На початку червня 2024 року російські війська фактично сформували напівоточення цього району, просунувшись на північ від нього біля Часового Яру і на південь — біля Очеретиного. Тут під загрозою перерізання опинилась одна з основних логістичних артерій ЗСУ — траса Покровськ-Костянтинівка.[11] Для виконання свого завдання-мінімум із швидкої окупації міста Торецьк, росіяни мали просунутися вглиб щонайменше на 10−12 км від своїх позицій станом до початку наступу.[2] Перебіг бойових дійУ середині червня 2024 року російські окупаційні війська здійснили атаку в напрямку Торецька, яку багато хто назвав відверто неочікуваною, оскільки лінія зіткнення тут майже не змінювалася з 2014 року.[2] 18 червня 2024 року ситуація почала змінюватися: росіяни почали новий наступ, їхнім військам вдалося вклинитися в позиції ЗСУ приблизно на 3 км, окупувавши село Шуми та наблизившись до околиць Торецька.[2] 19 червня російським військам вдалося просунутися на 2 кілометри в напрямку від КПВВ «Майорськ» до селища Північне. Це вже околиця Торецька.[11] За перший тиждень наступу росіяни змогли дістатися південно-західних околиць міста, почавши бої в забудові сіл Залізне, Південне та Дружба.[2] В останніх числах червня росіянам вдалося зробити локальний ривок — біля населеного пункту Південне.[2] В червні — липні в Торецьк перевели 41-шу механізовану бригаду, яка до того втратила позиції у Часовому Ярі[3] і зазнала там значних втрат.[12] 41-ша бригада мала замінити в Торецьку 24 ОМБр, яку відправляли в Часів Яр.[3] 41-ша бригада, коли зайшла в смугу 24-ї бригади в Торецьку, обороняти цей район вже фізично не могла через попередні втрати. Але командир бригади Сергій Ромашко давав інші доповіді.[12] Росіяни відстежили ротацію військових частин і в перший же день захопили два ротні опорні пункти, і продовжили наступ в наступні дні. Потім оборона продовжила щоденно сипатись.[3] На початку липня наступ росіян практично зупинили, коли на цей напрямок були відправлені додаткові українські сили. Зокрема, одну з найбільш боєздатних частин ЗСУ — 95-ту десантно-штурмову бригаду, яка з початку повномасштабного вторгнення воювала на найбільш складних напрямках. Значний внесок в оборону Торецька робила 32-га окрема механізована бригада, що зайшла на цей напрямок на початку липня.[2] Придані підрозділи 41-ї бригади під Торецьком публічно звинуватили комбрига 41-ї бригади Сергія Ромашка в тому, що це була його відповідальність за втрату позицій, бо він не міг чесно повідомити про неспроможність виконати своїми силами такі важкі бойові завдання і звинувачував інших.[3] Станом на 15 липня штурм Торецька тривав. За повідомленням від 32-ї механізованої бригади росіяни гинули цілими штурмовими групами.[13] 13 серпня 2024 року пресофіцер 32 ОМБр повідомив, що бої йдуть у міській забудові біля Торецька в населених пунктах Північне і Залізне, що щільно прилягають до самого Торецька.[14] В кінці серпня 2024 року батальйон «Скала» зачищав російські позиції під Торецьком, йдучи на штурм на БМП «Бредлі».[7] 6 вересня 2024 стало відомо, що до боїв за Торецьк та Нью-Йорк залучили 12-ту бригаду спецпризначення НГУ «Азов». Бійці «Азову» повернули під контроль частину Нью-Йорка та деблокували українських військових, які були в оточенні на Фенольному заводі.[15] 24 жовтня 2024 українські війська просунулися у Торецьку і відновили втрачені позиції.[16][17] 6 листопада 2024 стало відомо, що російські війська захопили центр міста Торецьк.[18] 13 січня 2025 року 46-та аеромобільна бригада описала аналіз боїв, вважаючи, що Торецька операція добігає кінця. За їхніми даними, ЗСУ навчилися тримати флангові охоплюючі удари, і втримали райони Нью-Йорка і рубіж Дачне-Дружба, не давши охопити Торецьк з двох сторін. Росіянам довелося атакувати великий укріпрайон у лоб, який вони обрали напрямком головного удару: розсікаючий удар через центр міста. Темп просування росіян у місті, особливо в його другій частині, прямо корелювався із вибуттям частини українських підрозділів на курський напрямок. Також, при обороні Нью-Йорка, дуже важкої та відповідальної ділянки, добре показали себе батальйони 241-ї бригади ТрО, всупереч стереотипу про «прикомандировані бати».[19] Станом на 21 січня 2025 року у Торецьку тривали вуличні бої. У місті досі проживала 61 людина.[20] 31 січня 2025 року бронегрупа 100 ОМБр відбила російський наступ на території одного із підприємств у Торецьку. Вибити російських військових з підприємства вдалося бронегрупі у складі танкового екіпажу, екіпажу БМП M2 Bradley та групі зачистки з бійців спецпідрозділу Національної поліції КОРД.[5] На 7 лютого 2025 року російські війська захопили практично все місто. Російські джерела повідомили про повне заняття міста.[10] Наступного дня Назар Волошин, речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця», сказав, що в міській забудові Торецька досі тривають бої, і росіяни зосередили зусилля в напрямках школи № 5 та шахт «Торецька» й «Центральна», здійснюючи по 10 штурмів на день у місті.[21] 9 лютого 2025 року відео ударів безпілотниками біля Торецька опублікувала 28-ма механізована бригада. Вони уразили кілька одиниць БМП, танків, РСЗВ «Град».[1] 11 лютого 2025 року бійці бригади «Лють» встановили прапор у центрі Торецька. Вони воювали спільно зі стрецьким батальйоном поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій та Кіровоградській областях, підрозділами КОРД, а також бригадою «Хижак».[9] 26 березня 2025 року бійці 4-го батальйону охорони 101-ї бригади охорони Генерального штабу знищили російську піхоту, що накопичилася в одному з житлових будинків Торецька. Бійці закидали вибухівкою і протитанковими мінами багатоповерховий будинок і відступили, після чого активували підрив.[6] Того ж дня піхотинці 53-ї та 93-ї бригад ЗСУ за підтримки дронів 28-ї бригади знищили групу російських штурмовиків у Торецьку: росіяни спробували зайти і закріпитися у промисловій зоні на околицях міста, але українські війська відбили атаку.[4] 12 квітня 2025 року воїни 28-ї механізованої бригади спільно з мотопіхотним батальйоном 1004-ї бригади охорони та обслуговування Командування Сухопутних військ відбили штурм російських окупантів, які атакували у складі бронетанкової колони на Торецькому напрямку. Осінтер Audax геолокував штурм за опублікованим бригадою відео та визначив, що події відбувалися на північних околицях Торецька, поблизу селища Дружба.[22] 29 квітня 2025 року 28-ма механізована бригада повідомила, що розбила комбінований російський штурм під Торецьком. Вони сказали, що російське командування постійно експериментує, щоб прорватися на цьому напрямку: під час чергової атаки росіяни поєднали бронеколону та швидкісні мотоцикли, одночасно відправивши їх в атаку з різних флангів. Працювали пілоти кількох підрозділів 28-ї бригади, зокрема ББпС «Спалах», а також підрозділи 93 ОМБр Холодний Яр.[23] Втрати17 травня 2025 року речник ОТУ «Луганськ» підполковник Дмитро Запорожець сказав, що близько 15 тисяч російських солдатів числяться зниклими безвісти у боях за Торецьк.[24] Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.jpg)
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
