Вулиця Мулярська (Львів)

Вулиця Мулярська Львів
Місцевість	Історичний центр Львова
Район	Галицький
Колишні назви
Святого Теодора бічна, Старотандетна, Алмарктґассе, Старотандетна
польського періоду (польською)	św. Teodora boczna, Starotandetna
радянського періоду (українською)	Старотандетна
Загальні відомості
Протяжність	113 м
Координати початку	49°50′48.7″ пн. ш. 24°01′37.8″ сх. д. / 49.846861° пн. ш. 24.027167° сх. д. / 49.846861; 24.027167
Координати кінця	49°50′49.8″ пн. ш. 24°01′42.6″ сх. д. / 49.847167° пн. ш. 24.028500° сх. д. / 49.847167; 24.028500
поштові індекси	79019[1]
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 2, 2а, 3, 7, 9[2]
Архітектурні пам'ятки	№ 9[3]
Заклади культури	Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки міста Львова
Поштові відділення	ВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1]
Забудова	класицизм, віденська сецесія, конструктивізм[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r7517259
Мапа
Вулиця Мулярська у Вікісховищі

Ву́лиця Му́лярська — вулиця у Галицькому районі міста Львова^[5][6], в історичному центрі Львова. Сполучає площу Святого Теодора з вулицею Богдана Хмельницького. Вулиця являє собою досить крутий підйом від площі Святого Теодора до вулиці Хмельницького (перепад висот — близько 9 метрів)^[7].

До 1871 року — вулиця Святого Теодора бічна. У 1871—1942 роках — вулиця Старотандетна, через наближене розташування до торговиці «Стара Тандита» — ринку вживаних речей, що функціював на площі Святого Теодора у XIX столітті. Під час німецької окупації, у 1942—1944 роках — Альтмарктґассе. У липні 1944 року повернена передвоєнна назва — вулиця Старотандетна. Сучасна назва, від 1946 року — вулиця Мулярська^[8].

В архітектурному ансамблі вулиці Мулярської переважає класицизм, віденська сецесія, конструктивізм кінця XIX століття^[4]. Пам'яткою архітектури місцевого значення є лише будинок під № 9^[3].

№ 2 — чотириповерхова кам'яниця на високому цоколі (конскрипційний № 148¾), споруджена близько 1910 року у стилі пізньої сецесії. Власником будинку у 1871 році був Хаїм Рапп, у 1916 році — Герш Вольф Рапп.

№ 2а — п'ятиповерховий будинок споруджений у 1929—1932 роках, як Єврейський дім громадської допомоги і притулок для бідних за проєктом архітекторів Марека Вайца та Юліуша Кольнера. На першому поверсі містилася громадська їдальня на 260 місць. У 1935 році в їдальні влаштували розбірну сцену для вистав. Перед початком другої світової війни, коли єврейську громаду було розігнано, в будинку облаштували поліклініку. Під час окупації, у 1941—1944 роках, в будинку містився Юденрат з усіма відділами. Від 1947 року тут міститься Львівська міська бібліотека імені Лесі Українки та Бібліотека іноземної літератури^[9].

№ 3 — типова двоповерхова чиншова кам'яниця кінця XIX століття на високому цоколі (конскрипційний № 100¾). Власником будинку у 1871 році був Лібер Ляуерштайн, у 1916 році — Леа Бухбаум.

№ 7 — типова двоповерхова чиншова кам'яниця кінця XIX століття на високому цоколі (конскрипційний № 151¾). Власником будинку у 1871 році був Герц Ґольдштайн, у 1916 році — Пінкас Собель. У міжвоєнний період в будинку містилася синагога «Аґудас гу-рав Мешилем Зисе»^[10].

№ 9 — двоповерхова чиншова кам'яниця XIX століття (конскрипційний № 641¾). За пізнішими перебудовами прослідковуються риси будівлі в стилі класицизму першої половини XIX століття. Над чільним двоповерховим фасадом височіє мансардний поверх з двома капітелями, завершений трикутним фронтоном. Власником будинку у 1871 році був Ізер Лєр, у 1916 році — Хаскель Ціммерманн. Будинок внесений до Реєстру пам'яткою архітектури місцевого значення під № 2460-м^[3].

№ 1 — житловий будинок (конскрипційний № 99¾). Власниками будинку у 1871 році були Іцак та Нафталі Роснери, у 1916 році — спадкоємці Герша Фрьонкля. Нині цього будинку не існує, на його місці — дитячий майданчик.

№ 4 — двоповерхова чиншова кам'яниця (конскрипційний № 149¾, нині — вул. Б. Хмельницького, 29), збудована наприкінці XIX століття в стилі історизму. Власниками будинку у 1871 році був Лазар Бик, у 1916 році — спадкоємці Юди Вольфа Гельмана.

• Світлини вуличної забудови
• 
  Вигляд на вул. Мулярську з вул. Б. Хмельницького
• 
  Кам'яниця XIX століття
  (вул. Мулярська, 9)

Вулиця Мулярська у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Львів»
	Інформація у Вікіданих?
	Вулиця Мулярська у Вікісховищі?

• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Мулярська вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 443. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 40. — 5000 прим. — ISBN 966-603-115-9.
• Barański F. Przewodnik po Lwowie. — Lwów: H. Altenberg, 1904. — 182 s. (пол.)
• Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reichman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)
• Lwów: ilustrowany przewodnik / tekst J. Biriulow; red. W. Wujcyk. — Lwów: Centrum Europy; Wrocław: Via Nova, 2001. — 320 s. — ISBN 966-7022-26-9. (Ukraina). — ISBN 83-88649-32-9 (Polska). (пол.)
• Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reichman, 1915. — 440 s. (пол.)
• Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, tudzież nazw ulic i placów król. stoł. miasta Lwowa według uchwał Rady miejskiej z r. 1871 z urzędowych źródeł zestawiony. — Lwów: Nakładem Karola Wilda, 1872. — 271 s. (пол.)

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Мулярська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.