Вулиця Вічева

Вулиця Вічева Львів
Місцевість	Центр
Район	Галицький
Колишні назви
Бенедиктинська пшечніца, Бенедиктинська; плац Бенедиктинський, площа Вічева
польського періоду (польською)	Benedyktyńska przecznica, plac Benedyktyński, Benedyktyńska
радянського періоду (українською)	площа Вічева
Загальні відомості
Координати початку	49°50′42″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д. / 49.84500° пн. ш. 24.03167° сх. д. / 49.84500; 24.03167
Координати кінця	49°50′42″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д. / 49.84500° пн. ш. 24.03167° сх. д. / 49.84500; 24.03167
поштові індекси	79019[1]
Транспорт
Рух	односторонній
Покриття	бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 1—5
Архітектурні пам'ятки	№ 2[2]
Пам'ятники	меморіальна таблиця І. Франку
Храми	Свято-Покровський монастир Сестер Студійського уставу
Поштові відділення	ВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1]
Забудова	ренесанс, віденська сецесія, конструктивізм
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r7516993
Мапа

Вулиця Вічева — невелика вулиця у Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулицю Сніжну з вулицею Гонти та площею Данила Галицького. Прилучаються вулиці Піша та Насипна.

Невелика площа виникла перед брамою монастиря Бенедиктинок, заснованого 1596 року, і здавна звалась Бенедиктинською. Розміри площі свідчать про її давнє походження, можливо ще з княжих часів.

Після ліквідації міських фортифікацій на початку XIX століття виникла вуличка Бенедиктинська, що сполучила площі Бенедиктинську та Дров'яної торговиці (нинішня площа Данила Галицького). З 1950 року Бенедиктинські площа та вулиця стали називатись Вічевими.

З 1990 року площею Вічевою називається майдан між вул. Лесі Українки, Театральною та Низький замок, на якому від розташований митецький ринок «Вернісаж».

№ 1 — триповерхова кам'яниця середини XIX століття з великим подвір'ям. У 1981 році на розі будинку встановлено меморіальну таблицю І. Франку (скульптор Дмитро Крвавич, архітектор Михайло Федик).

№ 2 — Свято-Покровський монастир Сестер Студійського уставу УГКЦ. Колишній Монастир сестер Бенедиктинок. Монастир було споруджено за наказом Станіслава Сапоровського у 1597—1616 роках за проєктом Павла Римлянина. З початку XIX століття при ньому функціонувала школа для дівчат. За радянських часів тут містилися гуртожиток та навчальний корпус № 2 Львівського музично-педагогічне училища імені Філарета Колесси, що займали повністю комплекс монастиря бенедиктинок^[3]. З відродженням на початку 1990-х років УГКЦ в монастирі розпочало діяльність згромадження сестер-студиток, які займаються мистецькими справами (ткацтвом, вишиванням, писанкарством, господарсько-ремісничою діяльністю). На базі монастиря відкрито престижну школу Святої Софії. Комплекс монастиря внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 369-м^[2].

№ 4 — в будинку провела останок життя Юлія з Крушинських, дружина Маркіяна Шашкевича, де й померла 1896 року^[4].

• Світлини вуличної забудови
• 
  Меморіальна таблиця Іванові Франку
  (вул. Вічева, 1)
• 
  Вигляд на вулицю Вічеву з брами
  монастиря бенедиктинок
• 
  Вигляд на східну частину вулиці Вічевої

Вулиця Вічева у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Львів»
	Інформація у Вікіданих?
	Проєкт «Львів»

• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Вічова вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 182—183. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 13. — ISBN 966-603-115-9.

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Вічева. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 24 січня 2021.
• Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вічева, 2 — Свято-Покровський монастир Сестер Студійського уставу УГКЦ. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 5 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
• Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вічева, 2 — церква Всіх Святих (кол. костел бенедиктинок). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.