Садиба Шлейфера

lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = скасований = lat_min = CoordScale = lon_min = lon_sec =
Садиба Шлейфера
Прибутковий будинок (№13/14)
50°26′46.56″ пн. ш. 30°32′00.47″ сх. д. / 50.4462667° пн. ш. 30.5334639° сх. д. / 50.4462667; 30.5334639
Країна	Україна
Місто	Київ
Розташування	вул. Інститутська, 13 та 13/14
Тип	особняк
Тип будівлі	особняк→багатоквартирний будинок прибутковий будинок
Стиль	модерн
Архітектор	Шлейфер Георгій Павлович
Початок будівництва	1909
Побудовано	1909
Відомі мешканці	Г. П . Шлейфер М. К. Нейолов
Статус	охороняється державою
Стан	добрий
Медіафайли у Вікісховищі

Садиба Шлейфера — колишня садиба, розташована на розі вулиць Інститутської та Садової. Складається з надбудованого колишнього особняка (№13-а) та п'ятиповерхового прибуткового будинку (№13/14), який є пам'яткою архітектури та історії місцевого значення в Печерському районі міста Києва, з охоронним номером 173.

Особняк був двоповерховим, у стилі модерн. Також споруджений п'ятиповерховий прибутковий будинок, суміжний із особняком. Тинькований, з підвалом^[1]. Збереглися авторські креслення обох будівель^[2]. Будинки мали окремі парадні входи.

Інтер'єри особняка були оздоблені багато. У вітальні була скляна стеля, щоб підкреслити красу колекції мистецьких творів господаря^[3]. На другому поверсі, окрім вітальні, були ще кабінет, їдальня та спальня. Другий поверх особняка було з'єднано з другим поверхом прибуткового будинку, бо ті квартири останнього призначалися для членів родини.

Прибутковий будинок був двосекційним, обладнаний ліфтами. Всього там було двадцять квартир^[4].

На замовлення Головльонпрому інженер Беребен (Барабан) розробив проєкт із надбудови будівлі особняку до п'яти поверхів^[5]. У 1940 році три поверхи над особняком, виконані у тому ж стилі модерн, у якому початково були оформлені будівлі садиби, було зведено. Консультантом був архітектор Павло Альошин^[6].

Особняк було споруджено 1909 року Георгієм Шлейфером для власних потреб. Уже 1910 року було заселено і двоповерховий особняк, і п'ятиповерховий суміжний прибутковий будинок. Це був останній проєкт архітектора^[2]. Тут мешкав доктор медицини Михайло Костянтинович Нейолов^[7].

Після становлення радянської влади у особняку розмішувався штаб Комуністичної бригади особливого призначення. 2 серпня 1922 року штаб перемістився на Інститутську, 6^[5]. З 16 вересня 1922 року обидва будинки було передано житловому кооперативу, а Шлейфери незабаром емігрували до Франції.

На другому поверсі лівого крила прибуткового будинку була явочна квартира підпільної антифашистської організації «Арсеналець». Тепер це квартира № 10^[1].

• 
  Колишній особняк (№13-а)
• 
  Прибутковий будинок (№13/14) — елементи декору
• 
  Прибутковий будинок — елементи декору
• 
  Прибутковий будинок — елементи декору
• 
  Прибутковий будинок — внутрішній двір
• 
  Прибутковий будинок — вид на верхні поверхи
• 
  Їдальня в особняку. 1910‑ті

• Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах. Київ: Кн. 1, ч. 1: А—Л / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін.; Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — 608 с: іл. — ISBN 966-95478-1-4.
• Особняки Києва / О. М. Друг, Д. В. Малаков. — К. : Кий, 2004. — 823 с., іл. — ISBN 966-7161-60-9.