Особняк Равіч-Думітрашко

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Особняк Равіч-Думітрашко
	50°26′50.61″ пн. ш. 30°31′46.09″ сх. д. / 50.4473917° пн. ш. 30.5294694° сх. д.
Країна	Україна
Місто	Київ
Розташування	вул. Інститутська, 8
Тип	будівля і пам'ятка культури
Тип будівлі	особняк
Побудовано	кінець 1890-х рр.
Статус	охороняється державою
	Медіафайли у Вікісховищі

Особняк Равіч-Думітрашко — пам'ятка архітектури місцевого значення у Печерському районі міста Києва. Охоронний номер 126. Особняк розташовано на розі вулиць Інститутської та Ольгинської. Зразок забудови Липок кінця XIX — початку XX століть^[1].

Загальний опис пам'ятки

Особняк датується кінцем 1890-х років^[2], оскільки у нього є фасад, що виходить на вулицю Ольгинську, яка була прокладена наприкінці XIX століття. Це — двоповерховий будинок із цегли з асиметричними фасадами. Північний (парадний) фасад виходить на Інститутську вулицю, бічний — на Ольгинську. З лівого боку північний фасад прикрашає ризаліт, з правого — напівкругла ротонда. Будинок будувався як двоквартирний^[3]. Спільний портал для парадних дверей. Є третій вхід на західному фасаді.

Фасади — з елементами неоренесансу та необароко^[2]. Збереглося оздоблення інтер'єрів — рустовані стіни, ковані огородження, ліпнина (стеля, карнизи, розетки)^[3].

Історія

Садиба, де було споруджено особняк, належала родині Равіч-Думітрашко^[4]. Попередня адреса — Інститутська, 28. Потім, на початку XX століття, садиба стала власністю Арія-Гершка Симховича Лібермана. Перший поверх він здавав Олені Миколаївні Бенуа, вдові генерал-майора. У 1918 році тут були німецькі війська. У ніч на 6 жовтня 1919 року Гершка Лібермана було «злодійськи вбито»^[5]. Свого часу тут були охоронна комендатура Київського губреввійськтрибуналу (1922–1923 рр.), штаб 45-ї Волинської дивізії (1925–1935 рр.). Після цього тут мешкав Сєнін Іван Семенович.

Зараз тут розміщуються постійні комісії Верховної ради України^[1].

Примітки

↑ ^а ^б Звід пам'яток історії та культури України, 1999, с. 427.
↑ ^а ^б Особняки Києва, 2004, с. 91.
↑ ^а ^б Особняки Києва, 2004, с. 92.
↑ Особняки Києва, 2004, с. 90.
↑ Особняки Києва, 2004, с. 93.

Джерела

Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах. Київ: Кн. 1, ч. 1: А-Л / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін.; Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — 608 с: іл. — ISBN 966-95478-1-4.
Особняки Києва / О. М. Друг, Д. В. Малаков. — К.: Кий, 2004. — 823 с.: іл. — Бібліогр.: с. 693–732.