108-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі»
Батальйон «Вовки Да Вінчі» (108-й окремий штурмовий батальйон[1]) — батальйон Сил безпілотних систем Збройних сил України, який входить до складу 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Командир — капітан Сергій Філімонов. З червня 2024 року бере участь у боях на Покровському напрямку[2]. ІсторіяДобровольчий український корпусІсторія батальйону пов'язана з засновником і першим командиром батальйону — Дмитром «Да Вінчі» Коцюбайлом і 1-ю штурмовою ротою у складі 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу. З 2014 року бійці 1-ї штурмової роти у складі ДУК ПС брали участь у боях у найгарячіших точках фронту на Донеччині та Луганщині: в Авдіївці, Пісках, Карлівці, а також під Савур-Могилою, Старогнатівкою, Степанівкою. Під командуванням Дмитра підрозділ набув слави одного з найефективніших і найпрофесійніших у країні[3]. Створення батальйону «Вовки Да Вінчі»У квітні 2022 року внаслідок об'єднання 1-ї штурмової роти ДУК ПС під командуванням Дмитра Коцюбайла та підрозділу «Гонор» Сергія Філімонова було утворено батальйон «Вовки Да Вінчі»[4], який увійшов до складу 7-го центру Сил Спеціальних Операцій. Батальйон очолив Дмитро Коцюбайло, а Сергій Філімонов став командиром роти «Гонор». У складі 67 ОМБрЗ кінця 2022 до 2024 року «Вовки Да Вінчі» входили до складу 67 ОМБр, на основі яких і був сформований 1-й окремий механізований (згодом штурмовий) батальйон. За цей час «вовки» взяли участь у контрнаступі на Харківщині: у звільненні Балаклії, Ізюму, Борової, Куп'янська; боях на Луганщині: за Кремінну, Білогорівку, Сіверськодонецьк, Лисичанськ та боях на Донеччині — за Серебрянку, Соледар, Бахмут. Бійці батальйону назавжди увійшли в історію за оборону «Дороги життя» — останньої дороги, яка забезпечувала логістику для українських захисників до Бахмуту. На цій ділянці під час відбиття ворожого штурму, боєць роти «Гонор» Олексій «Тихий» Найда викрикнув фразу, що стала відомою: «Це наша посадка»[5]. 7 березня 2023 року у боях за Бахмут загинув командир батальйону «Вовки Да Вінчі» Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло, його місце посів Юрій Капустяк. Влітку 2023 року батальйон брав участь у важких боях поблизу Куп'янська. Восени «вовки» повернулися на Донеччину, де обороняли Кліщіївку, а згодом знову на Харківщину — обороняти Куп'янськ. Перехід у 59 ОМПБр (нині ОШБр) імені Якова Гандзюка6 лютого 2024 заступник начальника розвідки 1 ОШБ 67 ОМБр Сергій Філімонов та очільниця медичної служби «Ульф» Аліна Михайлова заявили про вихід «Вовків да Вінчі» зі складу 67-ї окремої механізованої бригади (ДУК ПС) і перехід до складу 59-та окремої мотопіхотної (нині штурмової) бригади імені Якова Гандзюка. За словами Сергія Філімонова, причиною розпаду батальйону стало бажання Юрія Капустяка звільнитися з ЗСУ[6], що він і зробив восени 2024 року. Командиром 108-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 59 ОШБр було обрано та призначено Сергія Філімонова[7][8]. 4 березня 2024 року Олександра Ябчанку призначено командиром роти «Гонор» у складі батальйону «Вовки Да Вінчі»[9]. На даний момент Олександр є керівником служби наземних роботизованих комплексів батальйону «Вовки Да Вінчі». Бойовий шлях у 59 ОШбрЗ червня 2024 року «Вовки да Вінчі» беруть участь у боях на Донеччині: за Красногорівку[6], Українськ, Воздвиженку, Новотроїцьке, Надіївку. Під час оборони Українська, разом із 15-ю бригадою НГУ «Кара-Даг», захисники захопили ворожий танк Т-72Б3[6]. Станом на 2025 рік 108-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі» продовжує виконувати бойові завдання на Покровському напрямку[2]. З квітня 2025 року батальйон «Вовки Да Вінчі» став штурмовим. Командування
Структура
Відомі постатіНейт Венс, двоюрідний брат чинного віцепрезидента США Джей Ді Венса, приєднався до батальйону «Вовки Да Вінчі» у 2022 році. Нейт, у минулому морський піхотинець ЗС США, неодноразово брав участь у штурмових діях на Харківщині та Донеччині і зарекомендував себе як професійний снайпер та фахівець у роботі з Mk 19 та Browning M2. Втрати
2025
РекрутингІз січня 2024 року рекрутингові центри «Вовків Да Вінчі» діють у Києві[16] та у Львові[17]. Див. також
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia