Імператор Ханадзоно

Імператор Ханадзоно
Імператор Ханадзоно
яп. 花園天皇
Народився	14 серпня 1297
Помер	2 грудня 1348 (51 рік) ; Myōshin-jid, Район Укьо, Кіото, Японія
Поховання	Shōren-ind
Країна	Японія
Діяльність	суверен
Знання мов	японська
Напрямок	Kyōgoku schoold
Magnum opus	Hanazono Tennō Shinkid
Посада	імператор Японії, Верховний Імператор Японії і Cloistered Emperord
Конфесія	Confucianism in Japand і Japanese Zend
Рід	Jimyōin lined
Батько	Імператор Фушімі
Мати	Tōin Suekod
Родичі	Імператор Коґон і Prince Hisanagad
Брати, сестри	Enshi-naishinnōd, Jushi-naishinnōd, Імператор Ґо-Фусімі і Son'en-hosshinnōd
У шлюбі з	Ōgimachi Jitsukod, Q106695855? і Q110779687?
Діти	Naohito-shinnōd, Jushid і Princess Shukushid
Автограф
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Імператор Ханадзо́но (яп. 花園天皇, はなぞのてんのう, ханадзоно тенно; 14 серпня 1297(12970814) — 2 грудня 1348) — 95-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 28 грудня 1308 — 29 березня 1318^[1].

Четвертий син імператора Фусімі та Суеко, доньки Тоін Санео з однієї з лінії Канін — підклану Північних Фудзівара. При народженні звався принц Томіхіто. 1308 року після раптової смерті його троюрідного брата — імператора Ґо-Нідзьо за підтримки бакуфу стає новим імператором. Його батько стає верховним імператором.

1313 року верховний імператор Фусімі наказав своєму синові — відставному імператорові Ґо-Фусімі всиновити імператора Ханадзоно, що дозволило Ґо-Фусімі стати верховним імператором після зречення цього титулу Фусімі. Це викликало значне невдоволення імператора Ханадзоно. Останній у 1317 році після смерті батька не брав участі в жалобних церемоніях, що було вперше у практиці й вважалося нечуваним.

Вів перемовини з сьогунатом Камакура та лінією Ґо-Саґи, які завершилися угодою про чергування трону між двома лініями кожні 10 років (угода Бумпо). 1318 року зрікся влади на користь представника останньої — принца Такахару, що став відомий як імператор Ґо-Дайґо.

1335 року стає буддійським ченцем під ім'ям Енкан і взяв буддійське ім'я Пенгьо, прихильником школи дзен і секти Ріндзай. Його палац 1342 року став храмом Мьосіндзі, де 1337 року було сформовано окрему гілку секти Ріндзай на чолі із Кандзаном Еґеном.

Він чудово володів композицією вака і був важливим членом поетичного ґуртка Кьоґоку. У 1344—1346 рока на замовлення імператора Коґона склав антологію «Фуґа вака-сю», для якої склав передмову. Для цього імператора також створив «Кайтайсі-сьо» («Книга принца-спадкоємця» — книгу настанов для підготовки молодого принца, де головний наголос робиться на якісній та ґрунтовній освіті). Він також залишив щоденник під назвою «Ханадзоно-ін-Мінкі» (Імператорські хроніки Храму Квіткового саду або Ханадзоно-ін).

Примітки

↑ Усі дати подані за європейським календарем.

Джерела та література

『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.
Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.