Імператор Дайґо Імператор Дайґо́ (яп. 醍醐天皇, だいごてんのう, дайґо тенно; 6 лютого 885 — 23 жовтня 930) — 60-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 14 серпня 897 — 16 жовтня 930[2]. Старший син імператора Уда та Фуздівари-но Танеко, доньки міністра Такафуї[3]. У наступних поколіннях його правління стали відзначати як «правління Енгі» за досягнення в політиці та культурі. При народженні звався Мінамото но Ідзо. 890 року зі зміною статусу отримав титул принца, а 891 року — ім'я Ацухіто. 893 року, коли йому виповнилося 9 років, був проголошений наслідним принцом[3]. Трон посів у дванадцять років[3] водночас з проведенням гемпуку (церемонії повноліття). Негайно розгорнулося протистояння між «імператорською партією» на чолі із Суґавара но Мітідзане і кланом Фудзівара, що бажав повернути колишній вплив. Фудзівара но Токіхіра скористався невдоволенням аристократів планами реформ Мітідзане, домігшись 901 року його відсторонення від усіх посад та фактичного заслання. З цього часу Фудзівара знову стали визначати державну політику. У 902 році було видано «Закон про упорядкування сьоенів». 903 року хіраґана була визнана офіційним письмом наряду з китайськими ієрогліфами. Того ж року столиця пережила епідемію чуми. 905 року наказав упорядкувати поетичну збірку «Кокін вака-сю». 909 року після смерті Фудзівара но Токіхіри значний вплив на політику імператора став мати його батько. 923 року помирає спадкоємець трону принца Ясуакіра. Тому спадкоємцем став онук імператора від Ясуакіри — принц Йосійорі, але той помер 925 року. 929 року внаслідок потужних повені, що охопили значнеу частину держави, загинуло багато людей. У вересні 930 року, через важку хворобу викликану стресом через потужний удар блискавки в імператорський палац (від нього згоріло заживо декілько міністрів), зрікся престолу на користь свого сина принца Хіроакіри, що став новим імператором Судзаку[3]. Невдовзі колишній імператор став буддійським ченцем під ім'ям Хонконго, але помер того ж року. Був вправним поетом, в його доробці 43 вірші-вака, що увійшли до приватної збірки «Егісю». Також був автором 20-томного щоденника «Енгісьокі», який вів протягом 33 років. Проте його оригінал було втрачено, окремі частини, що цитовано в інших творах, зібрано в окрему працю «Енгітенрекі Ґокісю» Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
