Імператор Тюай

Імператор Тюай
Імператор Тюай
яп. 仲哀天皇
Народився	149
Помер	200 ; Tsukushi Provinced, Японія
Поховання	Oka Misanzai Kofund
Країна	Японія
Діяльність	правитель
Знання мов	японська
Посада	імператор Японії
Рід	Імператорський дім Японії
Батько	Ямато Такеру
Мати	Futaji Irihimed
Брати, сестри	Ashikami no Kamamiwake no Mikod
У шлюбі з	Імператриця Дзінґу
Діти	Імператор Одзін, Prince Kagosakad і Prince Oshikumad
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Імператор Тю́ай (яп. 仲哀天皇, ちゅうあいてんのう, тюаі тенно; ? — 8 березня 200) — 14-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 11 лютого 192 — 8 березня 200^[1]. Згадується в «Кодзікі» і «Ніхон сьокі». Є першим монархом, який зійшов на трон і не був сином попереднього імператора.

Старший син принца Ямато Такеру і Футадзі Ірігімі. Замолоду звався Тарасі-накацухіко. Імператор Сейму призначив його спадкоємцем, оскільки власний син імператора помер. Відомий тим, що його столиця була на Кюсю, а не в Ямато, як у його попередників. Його палац спочатку був розташований на північному березі Сімоносекської протоки, а потім на півнчі Кюсю — відомий як палац Касії.

Проводив політику зі зміцнення центральної влади над місцевою знаттю. Здійснив успішний похід проти кумасо. Помер від якоїсь хвороби чи отруєння. За легендами події, що привели до смерті імператора, підлягали тлумаченню, оскільки вони пов’язані з мстивим камі, який опосередковано вбив імператора. Ця подія нібито сталася після того, як Тюай зневажливо висміяв прохання камі виступити проти держави Сілла на Корейському півострові..

Записи стверджують, що у Тюая була старша дружина на ім’я Окінага-тарасі-хіме-но-мікото і 2 дружини, які народили йому 4 дітей.

Примітки

↑ Усі дати подані за європейським календарем.

Джерела та література

『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.
Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.