Імператор Ґо-Сандзьо

Імператор Ґо-Сандзьо
Імператор Ґо-Сандзьо
яп. 後三条天皇
Народився	3 вересня 1034 ; Хейан-кьо
Помер	15 червня 1073 (38 років) ; Хейан-кьо
Поховання	Монастир Рьоан
Країна	Японія
Діяльність	правитель
Знання мов	японська
Посада	імператор Японії
Рід	Імператорський дім Японії
Батько	Імператор Ґо-Судзаку
Мати	Teishi-naishinnōd
Брати, сестри	Імператор Ґо-Рейдзей, Yūshi-naishinnōd, Baishi-naishinnōd, Kenshi-naishinnōd, Masako-naishinnōd і Nagako-naishinnōd
У шлюбі з	Kaoruko-naishinnōd, Fujiwara no Shigekod, Horikawa (Minamoto) Motokod, Fujiwara no Akikod і Taira no Chikakod
Діти	Імператор Сіракава, Tokushi-naishinnōd, Sanehito-shinnōd, Imperial Prince Sukehitod, Yoshiko-naishinnōd, Sōshi-naishinnōd, Toshiko-naishinnōd, Fujiwara no Arisad і Fujiwara no Arisuked
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Імператор Ґо-Сандзьо́ (яп. 後三条天皇, ごさんじょうてんのう, ґо-сандзьо тенно; 3 вересня 1034(10340903) — 15 червня 1073) — 71-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 22 травня 1068 — 18 січня 1073^[1]. Ім'я перекладається як «Пізній Сандзьо», тому його також йменують Сандзьо II.

Другий син імператора Ґо-Судзаку. Його матір'ю була Садако, донька імператора Сандзьо. Замолоду звався принц Такахіто. 1045 року відповідно до волі батька його старший зведений брат імператор Ґо-Рейдзей призначив Такахіто спадкоємцем трону, незважаючи на невдоволення впливового кампаку Фудзівара но Йоріміті.

1068 року після раптової смерті імператора зійшов на трон^[2]. З огляду на вік у 34 роки та відсутність родинних зв'язків з кланом Фудзівара (його мати вперше за 120 років не належала до цього роду) Ґо-Сандзьо почував себе більш вільно стосовно могутніх Фудзівара. Невдовзі Почалося приховане протистояння імператора та кампаку Фудзівара но Норіміті. Разом з тим на 1068 рік серед куґе (вищої знаті) було 10 представників клану Мінамото, що сприяло намаганням Ґо-Сандзьо обмежити всевладдя Фудзівара.

Імператор продовжив спроби обмежити володіння сьоенів. Для цього 1069 року видав наказ про створення державної установи, яка б визначила та зібрала усі записи з набуття сьоенів аристократами. 1070 року видано було імператорський наказ про підготовку законів щодо виготовлення та торгівлі шовком. Також намагався реформувати фінансову систему. Того ж року Мінамото но Йорітосі і Кійохара но Садахіра здійснили похід на північ Хонсю, де підкорили останніх незалежних емісі, які мешкали на півостровах Цугару та Сімо-Кіта.

1072 року зрозумів, що невзмозі обмежити вплив роду Фудзівара. Тому зрікся престолу на користь свого сина — принца Садахіто, що став новим імператором Сіракава^[3]. Так, за рік до смерті, він запровадив систему ексімператорів інсей^[3]. Тепер фактичну владу здійснював останній, який вплинув на прийняття імператорський наказів за якими відбувся перерозподіл земельного фонду на користь імператорської родини та їх союзників, а потім передано керування фінансами від Фудзівара до вірних сановників. 1073 року став буддійським ченцем під ім'ям Конгоґьо.

Політичні погляди виклав у творі «Записки про вступ на престол ченця Ґо-Сандзьо»^[3].

Примітки

↑ Усі дати подані за європейським календарем.
↑ Аністратенко та Бондаренко, 2011, с. 30.
↑ ^а ^б ^в Аністратенко та Бондаренко, 2011, с. 31.

Джерела та література

Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.
Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.