Імператор Косьо

Імператор Косьо
яп. 孝昭天皇
Народився	505 до н. е.
Помер	392 до н. е.
Поховання	Ґосе
Країна	Японія
Діяльність	правитель
Знання мов	японська
Посада	імператор Японії
Рід	Імператорський дім Японії
Батько	Імператор Ітоку
Мати	Amatoyotsuhimenomikotod[1] або Futomawakahime-no-mikotod[2]
У шлюбі з	Yosotarashi himed
Діти	Ametarashihiko kunioshihito no mikotod і Імператор Коан
Медіафайли у Вікісховищі

Імператор Косьо (яп. 孝昭天皇, こうしょうてんのう, косьо тенно^[3]; 506 до Р.Х. — 5 вересня 393 до Р.Х.) — 5-й Імператор Японії, синтоїстське божество, легендарний монарх. Роки правління — 21 лютого 475 до Р.Х. — 5 вересня 393 до Р.Х.^[4].

Імператор Косьо був сином Імператора Ітоку і Ама Тойоцу Хіме но мікото.

У лютому 489 до Р.Х. Косьо став кронпринцом, а після смерті свого батька 6 жовтня 477 до Р.Х., 21 лютого 475 до Р.Х. успадкував його трон. Він керував 83 роки як 5-й Імператор Японії. Його резиденція знаходилась у палаці Вакіґамі но Ікекокорономія (掖上池心宮) у краю Ямато, на території сучасного міста Ґосе префектури Нара.

Відомостей про правління Імператора Косьо немає. Через це його відносять до так званих «восьми монархів, невідомих історії»^[5].

Помер Імператор Косьо 5 вересня 393 до Р.Х.. Згідно з переказами «Записів про справи давнини» йому було 93, а згідно з «Анналами Японії» — 114 років. Поховали монарха в мавзолеї Вакіґамі Хакатанояманоуе (掖上博多山上陵), на території сучасного міста Ґосе префектури Нара.

Наступником Імператора Косьо став його син Ямато Тарасі Хіко Куніосіхіто но мікото, майбутній Імператор Коан, народжений від дружини Йосо Тарасі Хіме но мікото. Від цієї дружини покійний монарх мав також сина Ама Тарасі Хіко Куніосіхіто но мікото. Від останнього виводять свій родовід яматоські аристократичні роди Вані, Касуґа, Оно, Авата, Какімото, Ооя та інші.

• 笠原英彦『歴代天皇総覧 : 皇位はどう継承されたか』 (Касахара Хідехіко. Збірник правивших Імператорів Японії: як успадковувався монарший титул) 東京、中央公論新社、2001.
• 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети») 東京、学研 、2003.