У вісімнадцять років проголошений наслідним принцом, через два роки зійшов на престол[2]. Регентом (сессьо) при ньому був його дядько Фудзівара-но Тадахіра[2]. 949 року регент помер, а його посада залишилася вакантною[2].
З 950 року фактичне управління зосередилося у братів Фудзівара но Моросуке і Фудзівара но Санейорі. Імператор зосередився на літературі та полюванні. Він також був вправним гравцем на біві (флейті) та кото (японська арфа). 951 року назав створити збірку віршів-вака«Ґосен вака-сю».
В 960 році усю владу в державі зосередив Фудзівара но Санейорі. У березні імператор провів поетичні змагання. 16 жовтня того ж року згорів імператорський палац. 967 року принца Норіхіро було оголошено спадкоємцем трону. Невдовзі Муракамі зрікся престолу на користь останнього й того ж року помер[2].
Вважається актором «Сейрьокі» («Запис [Павільйону] Чистоти та Прохолоди»), складений ймовірно до 957 року, де йдеться про порядок проведення палацового бенкету (наєн).
Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.* Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.