Імператор Юряку

Імператор Юряку
яп. 雄略天皇 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився418[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер479[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сакурай, Префектура Нара, Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняShimaizumi Maruyama Kofund Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаЯпонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьправитель Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовяпонська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаімператор Японії Редагувати інформацію у Вікіданих
РідІмператорський дім Японії Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоІмператор Інґьо Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиOshisaka no Ōnakatsu no Himed Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриPrincess Karu no Ōiratsumed, Prince Yatsuri no Shirahikod, Prince Sakai no Kurohikod, Імператор Анко і Принц Кінаші но Кару Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зPrincess Kusaka no hatabihime no Himemikod, Кацурагі-но Карахімеd, Q108043541? і Kibi no Wakahimed Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиІмператор Сейней, Prince Hoshikawa no Wakamiyad, Kasuga no Ōiratsume no Kōgōd, Kasuga no Iratsukod, Wakatarashihimed і prince Oka-no-Wakugod Редагувати інформацію у Вікіданих

Імператор Ю́ряку (яп. 雄略天皇, ゆうりゃくてんのう, юряку тенно; грудень 418 — 8 вересня 479) — 21-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 25 грудня 456 — 8 вересня 479[2]. Мав прізвиська Даяку («Імператор-лиходій»), отриманий від ворогів, і Ютоку («Доброчесний імператор»), наданий імператорським почтом. Він є першим японським імператором, який можна підтвердити археологічно[3]. Під час його панування значний вплив отримав Хегурі но Маторі.

Життєпис

П'ятий син імператора Інґьо і Осікаси-но Оакацу-но-хіме. Замолоду звався Охацусе-но Вакатакеру. Прийшов до влади 456 року після загибелі свого брата Анко, придушивши заколот на чолі із кланом Кацурагі, який підтримав претендента на трон Майову-но Окімі. Потім власноруч вбив офіційного спадкоємця Ітінобе-но Осіха та його брата Міму (синів імператора Рітю). Сини принца Ітінобе втекли до Акасі в провінції Харіма та сховалися[4]. У листопаді офіційно зійшов на трон.

Переніс свою резиденцію до палацу Асакура-но-Мія у місті Сакурай. Згідно хронік «Кодзікі» і «Ніхон Сьокі» правління імператора Юряку було повне тиранії та жорстокості. Він нібито наказав, щоб дівчину «розтягли на дереві і засмажили до смерті» через відмову у прихильності. В іншому випадку він убив одного зі своїх слуг під час полювання, бо той не розумів, як обробляти м'ясо тварин. У 2024 році Національний інститут японської літератури провів когнітивний аналіз відомостей про Юряку у хроніках, згідно з якими прийшли до висновку, що імператора мав періодичний вибуховий розлад[5]. Проте можливо це поширювали місцеві аристократи, що були невдоволені централізаторською політикою Юряку, який суттєво обмежив права та можливості місцевих князів. Ці дії підтверджують археологічні дослідження, згідно з якими великі гробниці у формі замкової щілини, які належали вождям місцевих правлячих родин, зникли під час панування Юряку[6]. Вважається, що саме з цього часу Японія перестала бути своєрідною федерацією напівнезалежних вождів на чолі з великим правителем, а перетворюється до міцну централізовану державу. Це додатково підтверджується відкриттям в 1968 році, коли було знайдено залізний меч Інаріяма з гробниці. У 1978 році його рентгенівський аналіз виявив інкрустований золотом напис, який складається щонайменше зі 115 китайських ієрогліфів. Людину, поховану в гробниці, називають «Воваке», якого ототожнюють з Вакатеру-опо-кімі (獲加多支鹵 大王), що є частиною імені імператора Юряку у часи принцем. Відповідно володіння останнього поширювалися від Кюсю до меж регіону Тохоку, тобто вже японські імператори контролював значну частину центральних районів Хонсю.

463 року через особисту образу повстав Кібі-но Каміцуміті-но Таса, намісник Мімани (японського володіння на Корейському півострь-дівоі). Останнього підтримала держава Сілла. Зрештою спроба заколотника повалити імператора зазнала невдачі, але Юряку втратив Міману на користь Сілли.

Юряку під час свого правління дуже заохочував мистецтва та ремесла. Також за його правління почалоося становлення шовководства за допомогою корейських знавців. Вірші, які йому приписують, включені до «Манйосю», а ряд його віршів зберігається в «Кодзікі» та «Ніхон Сьокі».

477 року переніс храм Тойокеохокамі (сучасний храм Гайку) з Тамби до Ямади в Ісе. Вважається, що тотжній Бу, правителю держави Ва, якого згадано в китайській хроніці «Сунши» у зв'язку з посольством до сунського імператора Шунь-ді. В нього Юряку просив права на зверхність над державою Пекче, але отримав відмову. Натомість отримав титул Велико миротворця-Військовокомандуючого Сходом[7]. 479 року він відправив нове посольство до південноціського імператора Гао-ді, про що йдеться в «Ілюстрованих сувоях Шобан Сьокугу»[8].

У нього було три сини та дві дочки від наложниць. Спадкоємцем трону було оголошено старшого сина Сірака, який після смерті 479 року імператора Юряку посів трон як імператор Сейней.

Примітки

  1. а б в Faceted Application of Subject Terminology
  2. Усі дати подані за європейським календарем.
  3. Hirabayashi, Akihito (30 June 2021). 雄略天皇の古代史. Shigakusha. ISBN 978-4909868046.
  4. Вони згодом стали імператорами Кендзо та Нінкеном
  5. Tojima Sayaka, Yamada Shigehito (2024). "Congenital Anomalies in Ancient Japan as Deciphered in the Nihon shoki (Chronicles of Japan)". National Institute of Japanese Literature. p. 34 & 40–41.
  6. Yoshiyuki Takioto (2018). Understanding the Nihonshoki and Songshu: The Mysterious Fourth Generation Machine and the Five Kings of Wa. Seishun Publishing Co., Ltd., Seishun Shinsho Intelligence. p. 164. ISBN 978-4-413-04548-3.
  7. Arikiyo Saeki (1988). Emperor Yuryaku and His Era. Yoshikawa Kobunkan. pp. 26–27. ISBN 978-4-642-02145-6.
  8. Haruto Kawachi (2018). The Five Kings of Wa: Throne Succession and East Asia in the Fifth Century. Chuoko Shinsho. p. 207-228. ISBN 978-4-121-02470-1.

Джерела та література

  • 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
  • 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya