Імператор Сьоко

Імператор Сьоко
яп. 称光天皇
Народився	12 травня 1401  Японія
Помер	30 серпня 1428 (27 років)  Kurodod, Хейан-кьо
Поховання	Fukakusa no Kita no Misasagid
Країна	Японія
Діяльність	суверен
Знання мов	японська
Посада	імператор Японії
Рід	Jimyōin lined
Батько	Імператор Ґо-Комацу
Мати	Hinonishi Motokod
Брати, сестри	Ogawa no miyad і Іккю Содзюн
У шлюбі з	Hino Mitsukod, Itsutsuji Asakod і Q109262419?
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Імператор Сьоко́ (яп. 称光天皇, しょうこうてんのう, сьоко тенно; 12 травня 1401 — 30 серпня 1428) — 101-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 5 жовтня 1412 — 30 серпня 1428^[1].

Старший син імператора. Його матір'ю була Хінонісі Мотоко, чия родина за жіночою лінією була пов'язана з родом Асікаґа. Замолоду звався Міхіто. 1411 року отримав титул принца, а невдовзі провів гемпуку (церемонію повноліття) під орудою сьогуна Асікаґа Йосімоті. 1412 року його батько зрікся трону на його користь, що було порушенням угоду Мейтоку з Південним двором. Разом з тим Ґо-Комацу став верховним імператором, намагаючись здійснювати фактичне управління, що спричинило тертя з сьогуном Асікаґа Йосімоті. 1414 року повстав прихильник колишнього імператора Ґо-Камеями — Кітакабане Міцумаса, сюго провінції Ісе. Лише 1415 року вдалося вирішити цю проблему, переважно перемовинами.

Навесні 1422 року стан здоров'я імператора почав погіршуватися, і до червня його хвороба прогресувала настільки, що навіть його лікарі втратили надію. У грудні імператор оклигав. За цих обставив його батько у серпні 1423 року вирішив зробити молодшого брата — принцу Огаву — спадкоємцем трону. У лютому 1425 року останній раптово помер. Тому верховний імператор обрав Фусіні-но-сія Садафусу (онука імператора Суко) спадкоємцем трону, що викликало невдоволення Сьоко, що змісив Садафусу постригтися у ченці. Такі події створили непевність у спадковостітрону, що дозволило невдаволеним представникам Південного двору спричнити декілько повстань по країні.

1428 року імператор тяжко захворів на застуду чи грип, тому під впливом батька і сьогуна Асікаґа Йосімоті всиновив Хікохіто, праонука імператора Суко, якого призначив спадкоємцем трону. Того ж року імператор помер, а влада перейшла до Хікохіто, що став відомий як імператор Ґо-Ханадзоно.

Імператор Сьоко // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• (яп.) 『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
• (яп.) 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Історія Імператорів
• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Імператор Сьоко

• (яп.) Список усипальниць Імператорів Японії // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.]