Імператор Кайка

Імператор Кайка
яп. 開化天皇
Народився	208 до н. е.[1]
Помер	98 до н. е.[1]
Поховання	Nenbutsujiyama Kofund
Країна	Японія
Діяльність	правитель
Знання мов	японська
Посада	імператор Японії[1]
Рід	Імператорський дім Японії
Батько	Імператор Коґен
Мати	Empress Utsusikomed
Брати, сестри	Yamatototohime no mikotod, Prince Ōhikod, Prince Hikofutsuoshinomakotod і Prince Takehaniyasuhikod
У шлюбі з	Ikagashikomed, Takanohimed, Washihimed, 包媛d і Oketsu-hime no mikotod
Діти	Імператор Судзін, Princess Mimatsuhimed, Hikoimasud і Hikojumusumi no mikotod
Медіафайли у Вікісховищі

Імператор Кайка (яп. 開化天皇, かいかてんのう, кайка тенно^[2]; 208 до Р.Х. — 23 травня 98 до Р.Х.) — 9-й Імператор Японії, синтоїстське божество, легендарний монарх. Роки правління — 28 грудня 158 до Р.Х. — 23 травня 98 до Р.Х.^[3].

Імператор Кайка був другим сином Імператора Коген і Уцусікоме но мікото.

У лютому 193 до Р.Х. Кайка став кронпринцом, а після смерті свого батька 14 жовтня 158 до Р.Х., 28 грудня 158 до Р.Х. успадкував його трон. Він правив 60 років як 9-й Імператор Японії. Його резиденція знаходилась у палаці Касуґа но Ідзакава но мія (春日率川宮) у краю Ямато, на території сучасного міста Нара префектури Нара.

Відомостей про правління Імператора Кайки немає. Через це його відносять до так званих «восьми монархів, невідомих історії»^[4].

Помер Імператор Кайка 23 травня 98 до Р.Х.. Згідно з переказами «Записів про справи давнини» йому було 63, а згідно з «Анналами Японії» — 115 років. Поховали монарха в мавзолеї Касуґа но Ідзакава но Саканое (春日率川坂上陵), на території сучасного міста Нара префектури Нара.

Наступником Імператора Кайки став його другий син Мімакі Ірібіко Ініе но Сумера но мікото, майбутній Імператор Судзін, народжений від дружини Ікаґасікоме но мікото.

• 笠原英彦『歴代天皇総覧 : 皇位はどう継承されたか』 東京、中央公論新社、2001.

(Касахара Хідехіко. Збірник правивших Імператорів Японії: як успадковувався монарший титул. Тюокорон-сінся, 2001.)

• 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) 東京、学研 、2003.

(Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. (Серія «Історичні портрети»). Ґаккен, 2003.)