Домбровський Олександр Георгійович
Олекса́ндр Гео́ргійович Домбро́вський (нар. 7 липня 1962, м. Калинівка Вінницької області) — український політик, народний депутат України VII і VIII скликань, міський голова Вінниці (2002–2005); голова Вінницької ОДА (2005–2010). БіографіяНародився 7 липня 1962 року в місті Калинівка Вінницької області. Батько — інженер-будівельник, мати була працівником бібліотеки (передчасно померла). Після закінчення Калинівської середньої школи № 3 у 1979 році вступив до Вінницького політехнічного інституту на факультет автоматики і телемеханіки, який закінчив з відзнакою. Після закінчення інституту працював на комсомольській роботі, був обраний першим секретарем Вінницького міськкому комсомолу. У 1990 році закінчив аспірантуру та працював науковим співробітником науково-дослідної частини кафедри Вінницького політехнічного інституту. Кар'єраПротягом 1990–1991 років очолював відділ зовнішньоекономічних досліджень Вінницького міського центру НТТМ. Згодом був призначений директором зовнішньоторговельної фірми підприємства «Центр». З 1995 року — президент акціонерного товариства «Подільський центр ділового співробітництва». Наступні роки — директор підрозділу «Філіал № 2» виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова». Політична діяльністьУ 1998 році був обраний депутатом Вінницької міської ради, очолював постійну комісію з питань промисловості, будівництва, транспорту та зв'язку. З квітня 2002 року — Вінницький міський голова. Під час Помаранчевої революції Вінницька міська рада, де головував Домбровський, не визнала результати другого туру. У лютому 2005 року призначений головою Вінницької обласної державної адміністрації. 14 жовтня 2008 року, під час чергового загострення політичної кризи в країні, подавав у відставку через конфлікт з чиновниками секретаріату президента[2][3]. 6 квітня 2010 року звільнений з посади голови ОДА президентом Віктором Януковичем. У березні 2011 Олександр Домбровський заявив, що не планує повертатися у владу й повідомив про свій відхід від активної політичної діяльності.[4] У 2012 обраний до Верховної Ради від БПП по окрузі № 11[5]. З грудня 2012 року — народний депутат України 7-го скликання. Член Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин. Безпартійний. Позафракційний. 8 лютого 2013 р. за позовом Юрія Кармазіна, Євгенія Угля і Анатолія Дацка до ЦВК Вищий адміністративний суд України визнав недостовірними результати виборів народних депутатів в одномандатних округах № 11 (Вінниця) та № 71 (Закарпатська обл.), де обрані відповідно Олександр Домбровський та Павло Балога[6]. ВАСУ скасував постанови ЦВК в частині реєстрації вказаних народних депутатів і визнав відсутність у них статусу і повноважень народних депутатів України.[7][8] У 2014 був призначений позаштатним радником Порошенка. Про це сказано в указі № 781 від 13 жовтня 2014 року.[9] СкандалиУ 2019 Домбровський фігурує у розслідування про депутатів що незаконно збагачуються за рахунок збереження високого зеленого тарифу.[10] Два колишні помічники депутата Володимир Житник, Олександр Нікіторович, і чинний помічник на громадських засадах Володимир Підлісний причетні до шести компаній із «зеленим» тарифом: «Агробудтехнології»(0,63 МВт), ТОВ «Гранд Солар» (3,62 МВт), ЗЕО «Новосвіт» (5,378 МВт), ТОВ «Сервістрансавто»(2,52 МВт), ТОВ «Енерегоінвест» (3,86 МВт), ТОВ «Він Солар» (2,42 МВт).[11] Натомість 15 квітня 2019 Домбровський екстрено вніс поправку до закону, яка обмежує можливість заробітку на «зеленому» тарифі власникам домашніх сонячних станцій.[12] Зафіксовано 6 випадків кнопкодавства депутата.[13] Нагороди та відзнаки
У 2004 році визнаний переможцем у номінаціях «Людина року» та «Мер року». Указом Президента України № 336/2016 від 19 Серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[15] Сім'яОдружений. Разом з дружиною Іриною виховали сина Андрія та доньку Тетяну. Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
