Білозір Оксана Володимирівна
Оксана Володимирівна Білозі́р (до шлюбу Розумкевич; нар. 30 травня 1957, Смига, Рівненська область, УРСР) — українська артистка, громадська і політична діячка. Народна артистка України (1994); Народний депутат України IV, V, VI, VIII скликань, Міністр культури і мистецтв України (з 4 лютого 2005 — 16 травня 2005), Міністр культури і туризму України (з 16 травня 2005 — 27 вересня 2005) голова Всеукраїнської громадської організації «Українська взаємодопомога» (з 2003); голова громадського об'єднання «Всеукраїнське об'єднання жінок-депутатів» (з 2008), заступниця голови Національної комісії з питань закордонних українців (з 2006). ЖиттєписУ 1964—1965 роках навчалась у Зборівській СШ.[2] Закінчивши Яворівську музичну школу, навчалася у Львівському музично-педагогічному училищі ім. І.Колеси (1976), згодом у Львівській консерваторії (1981)[3]. В 1999 закінчила Дипломатичну академію України при МЗС України (1999), магістерка зовнішньої політики та дипломатії. У 1977 році стала солісткою самодіяльного ВІА «Ритми Карпат» (ПК автобусного заводу), котрий через два роки був запрошений в повному складі до філармонії і перейменований на «Ватру». Разом з ансамблем стала лауреаткою фестивалю «Молоді голоси» та всесоюзного огляду творчої молоді, згодом ушанована званням Заслуженої артистки України[3]. З 1979 — солістка вокально-інструментального ансамблю «Ватра» з 1994 — солістка групи «Оксана». Основу репертуару Білозір становили поп-обробки народних пісень та пісні тодішнього її чоловіка Ігоря, більшість з яких стали хітами. У 1985 році Оксана Білозір з «Ватрою» записала першу сольну платівку-мільйон, через три роки — диск-гігант у дуеті з Віктором Морозовим «Ой, там у Львові, на Високім Замку». В 1990 році Білозір виконала найпопулярнішу зі своїх пісень — візитку «Україночка» Геннадія Татарченка. В тому ж році вона створила власний ансамбль «Оксана». В 1993 році в Канаді вийшов компакт-диск Оксани Білозір «Україночка». В Україні її компакт-диск з'явився через два роки — лейбл НАК випустив збірник «Нові і найкращі пісні …». У 1994 році отримала звання Народної артистки України. На той час вона здивувала аудиторію новою програмою «Карнавал», створеною разом з музикантами гурту «Світязь» — Анатолієм Говорадлом та Дмитром Гершензоном. Влітку 1996 року Оксана Білозір перебралася до Києва і стала викладати в Інституті культури і мистецтв. Наприкінці літа 1998 року лейбл «Караван CD» випустив черговий компакт-диск співачки — «Для тебе». Наступного року побачив світ альбом реміксів найкращих пісень Білозір «Чарівна бойківчанка». Наприкінці 2000 року з'явився новий компакт-диск «Горобина ніч», складений традиційно як з нових пісень, так і зі старих реміксів. Навесні 2001-го Оксана Білозір розпочала співпрацю з продюсером Віталієм Климовим та аранжувальником Дмитром Ципердюком (раніше — «Морра», «Ла Манш», зараз — «Dazzle Dreams») і в черговий раз осучаснила свою творчість. Основу нового репертуару склали пісні Ципердюка та переосмислені старі хіти Ігоря Білозора. Записаний в одній з найбільших московських студій звукозапису SBI Records (колишнього ватрівця Ігоря Бабенка) хіт «Лелеки» на початку 2002-го був виданий на CD-синглі. Паралельно НАК в черговий раз перевидав і (дещо змінені) альбоми «Нові і найкращі пісні …» та «Для тебе»[3]. Володіє українською, російською, польською, англійською мовами. Захоплення: нарди, туризм (італійські Альпи), лижний спорт. Політична кар'єраНародна депутатка України Верховної Ради України 4-го скликання з 14 травня 2002 по 3 березня 2005 від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 70 в списку. На час виборів: завідувачка кафедри естради факультету музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, безпартійна. Членкиня фракції «Наша Україна» (з травня 2002); членкиня Комітету у закордонних справах (з червня 2002), голова підкомітету з євроатлантичного співробітництва. Склала депутатські повноваження 3 березня 2005.[4] 4 лютого — 16 травня 2005 — міністерка культури і мистецтв України[5][6]. 16 травня — 27 вересня 2005 — міністерка культури і туризму України[7][8]. У жовтні особиста пресслужба заявила про отруєння Оксани Білозір. «Це був замах на моє життя», — заявила ексміністерка.[9] Народна депутатка України Верховної Ради 5-го скликання з 25 травня 2006 по 8 червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 19 в списку. На час виборів: професорка кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв, членкиня НСНУ. Членкиня фракції Блоку «Наша Україна» (з травня 2006), заступниця голови (з липня 2006); голова підкомітету з питань міжпарламентських зв'язків, двосторонніх та багатосторонніх відносин Комітету у закордонних справах (з липня 2006). Склала депутатські повноваження 8 червня 2007.  Народна депутатка VI скл. з 23 листопада 2007 по 12 грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 44 в списку. На час виборів: професорка кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв, членкиня НСНУ. Членкиня фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з листопада 2007); членкиня Комітету у закордонних справах (з грудня 2007), голова підкомітету з питань міжпарламентських зв'язків, двосторонніх та багатосторонніх відносин (з січня 2008). Згодом провела рік у лікарні «Феофанія», три роки мала інвалідність. За фактом випадку порушено кримінальну справу, але згодом закрито на прохання самої Білозір.[уточнити] Оксана Білозір включена до списку партії «БПП Солідарність» під № 80[10]. 13 травня 2016 року Центральна виборча комісія України визнала її обраною депутаткою Верховної Ради України[11]. 17 травня 2016 року Білозір приступила до обов'язків депутата Верховної Ради України[12]. Білозір зареєстрована депутаткою після дострокового припинення депутатських повноважень голови фракції «Блок Петра Порошенка» Юрія Луценка, призначеного 12 травня генеральним прокурором України. Голова Соціально-християнської партії (березень 2004 — березень 2005). Членкиня президії Ради НС «Наша Україна» (березень — листопад 2005), Ради НС «Наша Україна» (березень 2005 — лютий 2008).  Членкиня Президії партії «Єдиний Центр» (з березня 2008). Громадська діяльністьВходить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона»[13]. Народна посолка України (1999). СкандалиРуслан Кухаренко у 2021 році стверджував, що Білозір отримала земельну ділянку (на вул. Олегівській площею 10 сотих) і має прямий стосунок до будівництва на ній 10-поверхового будинку замість 4-поверхового[14]. РодинаБатько — Володимир Йосипович Розумкевич (нар. 1930, походить зі села Тустоголови, тепер Тернопільський район[2], Тернопільська область) — пенсіонер; матір Ніна Василівна (1933–2004). Сини: Андрій Білозір (нар. 21 лютого 1982) від першого шлюбу та Ярослав Недзельський — від другого шлюбу. Невістка Лариса Білозір — громадська і політична діячка[15]. Була одружена з композитором і співаком Ігорем Білозіром. З 1989 до 2022 року була одружена з українським музикантом та продюсером Романом Недзельським.[16] ДискографіяТворчий доробок: 15 компакт-дисків, 1 DVD, 10 музичних фільмів. Альбоми
Сингли2023
2024
Відзнаки
Примітки
Джерела
Посилання Вікіцитати містять висловлювання від або про: Білозір Оксана Володимирівна
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
