Кужель Олександра Володимирівна

Олександра Володимирівна Кужель
21 січня 2009 — 17 березня 2010
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко
Голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
10 січня 2000 — 26 квітня 2003
Президент	Леонід Кучма
Попередник	посада заснована
Наступник	Інна Богословська
Голова Державного комітету України з питань розвитку підприємництва
23 квітня 1998 — 10 січня 2000
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Юрій Єхануров
Наступник	посада ліквідована
Народилася	4 липня 1953(1953-07-04) (71 рік) Костянтинівка, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Відома як	економістка, політична діячка
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	росіянка[1]
Alma mater	Дніпропетровський металургійний інститут
Політична партія	«За Єдину Україну!»→ «Трудова Україна»→ «Партія регіонального відродження Украї́ни» → «Сильна Україна»→ Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
Нагороди	Орден Святої Софії Орден Святого Великомученика Георгія Побідоносця І ступеня
kuzhel.com
Олександра Володимирівна Кужель на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
2-го скликання
безпартійна	11 травня 1994	—	12 травня 1998
7-го скликання
безпартійна (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»)	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
8-го скликання
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Олекса́ндра Володи́мирівна Ку́жель (*4 липня 1953, місто Костянтинівка, Донецька область) — український політик та громадський діяч. Кандидат економічних наук. Народний депутат, колишня голова Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (з 1998–2003 та з 2009–2010 років). Координатор громадського руху «Громадянський Опір»^[2].

Неодноразово змінювала партійну та ідеологічну приналежність («За Єдину Україну!»→"Трудова Україна"→Партія регіонів→"Сильна Україна"→«Батьківщина»).

Народилася 4 липня 1953 року в м. Костянтинівка Донецької області. Батько Долгоруков Володимир Маркович (1913–1974) — інженер, начальник цеху. Мати Марія Василівна (1915) — пенсіонер.

В 1975 закінчила Дніпропетровський металургійний інститут за фахом інженер-металург. Працювала інженером, молодшим науковим співробітником кафедри економіки промисловості Запорізького індустріального інституту.

В 1983 році здобула другу вищу освіту.

З 1990 по 1993 — головний бухгалтер акціонерного центру «Восток».

З 1993 по 1994 — голова правління, генеральний директор спільного українсько-канадського підприємства «Незалежність».

У 1994 році обирається депутатом Верховної Ради України 2 скликання від Ленінського виборчого округу № 181 Запорізької області^[3] та заступником голови парламентської комісії з питань економічної політики та управління народним господарством.

20 липня 1995 року Президент Леонід Кучма призначає О.Кужель керівником щойно утвореного Національного аудиторського комітету України^[4]. Вона залишається при цьому народним депутатом і суміщає законодавчу роботу з урядовими посадами до дня припинення її депутатських повноважень у Верховній Раді 2 скликання 12 травня 1998 року^[5].

Наприкінці 1997 року розпочинається нова виборча кампанія. У Верховну Раду 3 скликання О.Кужель балотується одразу в одномандатному № 76 виборчому окрузі Запорізької області та багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі другим номером у списку Партії захисників Вітчизни^[6]. Втім, на виборах 29 березня 1998 року в одномандатному окрузі вона набрала лише 18,11 % голосів, зайнявши 3-те місце, а політична сила набирає лише 0,3 % голосів і не проходить до парламенту^[7].

23 квітня 1998 року Президент звільняє О.Кужель з посади голови Національного аудиторського комітету України «у зв'язку з переведенням на іншу роботу»^[8] (згодом комітет взагалі ліквідовується^[9]). Цього ж дня Л.Кучма призначає її на посаду голови Державного комітету України з питань розвитку підприємництва^[10].

У 1999 році захищає кандидатську дисертацію «Регіональні програми підтримки підприємництва в Україні: тенденції розвитку, методологія, практика» (Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України) і стає кандидатом економічних наук^[11].

10 січня 2000 року у зв'язку із реорганізацією установи О.Кужель перепризначається на посаду голови новоутвореного Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва^[12][13], де вона працює до весни 2003 року.

На чергові парламентські вибори 31 березня 2002 року О.Кужель іде № 71 у списку провладного виборчого блоку політичних партій «За Єдину Україну!»^[14]. Блок одержує 35 мандатів у Верховній Раді 4 скликання^[15], а відтак, О.Кужель не має перспектив потрапити до законодавчого органу.

26 квітня 2003 року Л.Кучма звільняє її з посади голови Держкомпідприємництва на підставі рішення Ради національної безпеки й оборони України, яким діяльність Кабміну з виконання актів глави держави про посилення держконтролю за виробництвом і оборотом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів була визнана незадовільною^[16].

12 травня 2003 року своєрідним політичним жестом у відповідь стає її заява до Центральної виборчої комісії про відмову від балотування на виборах 2002 року за списком кандидатів у народні депутати від блоку «За Єдину Україну!». Центральна виборча комісія заяву задовольняє та скасовує рішення про її реєстрацію, як кандидата у депутати^[17].

У 2003-2004 роках була радником голови Національного банку України Сергія Тігіпка і обіймає посаду заступника голови політвиконкому партії «Трудова Україна», лідером якої був голова Нацбанку.

Після відставки у січні 2004 року голови Держкомпідприємництва Інни Богословської, «Трудова Україна» висловлює намір рекомендувати Прем'єр-міністру Віктору Януковичу внести подання Президенту Л.Кучмі про повернення О.Кужель до установи^[18]. Утім, призначення не відбувається.

Під час президентської кампанії 2004—2005 років працює в команді Сергія Тігіпка, який на той час очолював виборчий штаб кандидата Віктора Януковича. Вона не підтримувала і, за власним визнанням, не була прихильницею Помаранчевої революції^[19] і агітувала голосувати за Януковича^[20].

7 грудня 2005 року Прем'єр Юрій Єхануров призначає О.Кужель, як президента аналітичного центру «Академія», членом Ради підприємців України при Кабміні^[21]. Однак вже 13 грудня 2006 року Рада ліквідується^[22].

У 2006 році О.Кужель працює радником мера Києва Леоніда Черновецького з питань підприємництва. Однак їй не вдається знайти спільну мову з його «молодою командою»^[23] і вона швидко залишає цю посаду.

28 березня 2007 року — в самий розпал формування «Коаліціади» — Прем'єр В.Янукович призначає О.Кужель заступником Міністра регіонального розвитку та будівництва України у зв'язках з Верховною Радою України та іншими органами державної влади^[24].

18 грудня 2007 року Прем'єр-міністром стає Юлія Тимошенко. О. Кужель подає у відставку з посади заступника міністра на підставі абзацу другого частини другої статті 31 Закону „Про державну службу“^[25] (принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі). Її відставка приймається^[26].

І хоча за словами самої О.Кужель, до 2008 року вона „найжорстокішим чином боролася з Юлією Тимошенко“^[27], остання 21 січня 2009 року призначає її головою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва^[28], а пізніше також і своїм радником. Одразу після призначення на керівну посаду в уряді Тимошенко, О.Кужель, яка на той час була членом Партії регіонів, заявила, що не збирається залишати лави партії, оскільки вважає, що її нова посада не є політичною^[29]. В той же час у самій Партії регіонів висловили намір дати оцінку заявам і діям члена своєї політичної сили^[30]. 9 червня 2009 року політрада Партії регіонів на своєму засіданні виключає О.Кужель зі складу членів партії^[31].

Після призначення Януковича на Президентом України 2010 року Кужель висловлює готовність працювати і в новому уряді^[32]. Утім, їй відмовляють у подовженні терміну перебування на державній службі та залишенні на посаді^[33]. 17 березня 2010 року Прем'єр-міністр Микола Азаров звільняє Кужель з посади Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва^[34].

Зовнішні відеофайли
	Кужель: Янукович бери власть и наводи порядок

25 травня 2010 року Кужель стає заступником голови партії „Сильна Україна“ Сергія Тігіпка^[35] і йде на вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим першим номером у списку Кримської республіканської організації цієї політичної партії.

На місцевих виборах 31 жовтня 2010 року „Сильна Україна“ отримує два депутатські мандати і О.Кужель стає депутатом Верховної Ради АРК шостого скликання^[36].

16 серпня 2011 року С.Тігіпко заявляє про злиття „Сильної України“ з Партією регіонів. Натомість, О.Кужель відмовляється знов вступати до Партії регіонів. 24 жовтня 2011 року вона жорстко виступає на з'їзді партії, заявляє про свою відставку з посади та наміри створення нового громадського проекту^[37].

На початку 2012 року вона оприлюднює список депутатів-тушок, які „зрадили своїх виборців“. Однак, зважаючи що протягом політичної кар'єри вона багато разів змінювала ті сили, що приводили її до владних посад, за всіма ознаками і сама О.Кужель підпадає під визначення „тушка“. Насамкінець з 23 березня 2012 року вона також стає позафракційним депутатом у Верховній Раді Автономної Республіки Крим^[38][39].

У березні 2012 року засоби масової інформації поширили інформацію про можливу участь О.Кужель у виборах мера Києва^[40]. Однак саме питання проведення цих виборів у 2012 році вирішене не було.

30 липня 2012 року партійний з'їзд Всеукраїнського об'єднання „Батьківщина“ затвердив списки кандидатів у народні депутати України на виборах 31 жовтня 2012 року. О.Кужель у списку „об'єднаної опозиції“ отримує 22 місце^[41].

З 12 грудня 2012 до 27 листопада 2014 року — народний депутат України 7-го скликання. Голова Комітету Верховної Ради з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики, член Лічильної комісії^[42].

З 27 листопада 2014  — народний депутат України 8-го скликання. Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва^[43].

Неодноразово змінювала партійну та ідеологічну приналежність („За Єдину Україну!“→»Трудова Україна"→Партія регіонів→"Сильна Україна"→Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»

5 листопада 2015 року депутат Верховної Ради Андрій Тетерук (заступник голови фракції «Народний фронт») після закінчення пленарного засідання, біля приймальні голови Верховної Ради України в присутності інших народних депутатів вдарив Кужель пляшкою з водою^[44]. Зі слів Тетерука, він, виходячи з приймальні спікера, знаходився з нею в словесній перепалці. Кужель раптово розвернулася і спробувала його вдарити сумкою. Він тримав у руках півлітрову пляшку з водою і спробував облити Кужель водою, щоб зупинити її. При цьому він випадково потрапив шийкою пляшки в обличчя Кужель.^[45]

Згодом було оприлюднене відео з камер спостереження, яке підтвердило слова Тетерука. На відео видно, як, зокрема, Сергій Власенко та Вадим Івченко кинулись з кулаками на бойового офіцера, ветерана АТО Андрія Тетерука^[46][47].

Два шлюби. Другий чоловік — Олександр (1958). Від першого син Дмитро (1974), від другого — син Микита (1987). Є чотири онуки.

За розвиток вільного підприємництва в Україні, утвердження приватної ініціативи та економічної свободи, соціально-економічного й духовного відродження українського суспільства Олександра Кужель удостоєна відзнаки «Заслужений економіст України» (березень 1997),

• Ордени:
  • орденів Княгині Ольги III ступеня (вересень 1999),
  • преподобного Нестора Літописця (листопад 1998, УПЦ МП),
  • святої Великомучениці Варвари,
  • «Святої Софії» Української православної церкви.
  • У 2006 за значні заслуги у сфері розвитку духовності й меценатства нагороджена Міжнародним благодійним фондом УПЦ МП орденом Святого Великомученика Георгія Побідоносця^[48] І ступеня.
• Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка III тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2012).

«Global Business Summit» визнала Олександру Кужель у 1999 році як «Business Women's Network».

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кужель Олександра Володимирівна

• http://www.academia.org.ua/?p=31
• Офіційний вебсайт [Архівовано 1 березня 2010 у Wayback Machine.]
• Вебсайт «Громадянського опору»
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Верховна Рада України 2-го скликання [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]

• О.Кужель: Видобуток сланцевого газу-національна зрада! [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.]