Аспірантура кафедри фінансів Київського національного економічного університету (1993—1997).
Кандидатська дисертація «Державний борг США» (Київський національний економічний університет, 1997).
Докторська дисертація «Макрофінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання» (Київський національний економічний університет, 2004).
Автор понад 30 наукових праць, зокрема 2 монографій.
1996—1999 — займався бізнесом, працював виконавчим директором Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.
1998 — кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 46, Донецька область (посів 2 місце). На час виборів обіймав посаду виконавчого директора Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.
Член Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні (2000–2005), Ради Національного банку України (2003–2005), Державної комісії з питань стратегії економічного і соціального розвитку (2001–2005), Комісії з перевірки використання міжнародної технічної допомоги (2000–2001), Комісії державних нагород та геральдики (2003–2005).
Червень 2002 — січень 2005 — перший помічник Президента України.
Березень 2006 — кандидат у народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 13 у списку. На час виборів обіймав посаду радника Голови Верховної Ради України.
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 від Партії регіонів, № 7 в списку. На час виборів: керівник Апарату Прем'єр-міністра України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), заступник голови фракції (з грудня 2007). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 12 березня 2010.
30 листопада2013 інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» повідомило про те, що за даними його джерела Сергій Льовочкін подав у відставку з посади глави адміністрації президента, імовірно, через незгоду із силовим розгоном Євромайдану в Києві[7], але в самому повідомленні вказано, що інформація неперевірена. Згодом з'являлися повідомлення, що Льовочкін сам підтвердив цю інформацію але заявляв, що Янукович тоді не прийняв його відставку.[8]
17 січня2014 року Сергія Льовочкіна було звільнено з посади глави Адміністрації Президента.[3] В цей же день його було призначено радником Президента України Януковича[9]. Пізніше з'являлися повідомлення, що Льовочкін стверджував, що з часу подачі у відставку з Януковичем не контактував і його не бачив[8].
24 лютого 2014 року указом в. о. Президента Турчинова звільнено з посади радника Президента України[10].
На дострокових парламентських виборах 2014 року посідає 12-те місце у виборчому списку Опозиційного блоку.
18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими РФ територіями Донецької та Луганської областей[11].
За даними «Слово і діло», Льовочкін на посаді народного депутата VIII скл., виконав 19 % обіцянок[12].
23 березня 2023 року ВРУ виключила Льовочкіна з Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки[13].
Бізнес
Власник акцій кіпрської фірми Oskaro Investments на суму 10 тисяч доларів та 100 акцій «Укртелекому» на номінальну суму 25 гривень[14].
1 лютого2013 року придбав 20 % акцій медіагрупи «Інтер». Заявлена вартість Inter Media Group Limited становить близько 2,5 млрд доларів США[15].
У лютому 2014 року створив новий український неурядовий аналітичний центр «think tank» — Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна». Інститут займається розробкою і супроводом проєктів у різних сферах: міжнародній і внутрішній політиці, економіці, безпеці, екології, соціології, культурі. Також, в інституті розроблюється окремий медіа-напрям.[17][18]
У вересні 2014 року створив власний фонд «Нова Україна [Архівовано 8 травня 2015 у Wayback Machine.]». Головним напрямком діяльності Фонду є допомога в реалізації проєктів недержавним інституціям і аналітичним центрам, які розробляють програми реформ, а також підтримка громадських ініціатив та проєктів, спрямованих на реформування України.[19]24 вересня 2014 року стало відомо, що Сергій Льовочкін балотуватиметься у Верховну Раду від «Опозиційного блоку» під номером 12. Він заявив, що у Януковича та його режиму не було політичної волі до реформ, що «привело до того, що був зірваний план реформ України на 2010—2014 роки».
Родина
Батько — генерал-полковник Володимир Льовочкін, очолював Держдепартамент з питань виконання покарань. У грудні 2005 року він помер у віці 58 років.
Колишня дружина[20][21] — Зінаїда, має дочку Олену та двох синів Олексія і Володимира.
Льовочкін пов'язаний з російсько-українським газовим посередником Росукренерго, зокрема він у близьких стосуках із співвласником компанії олігархом Дмитром Фірташем[22].
Родина Льовочкіна неодноразово фігурувала[23] у махінаціях із землею під Києвом:[24] вирубці лісів,[25] зміні цільового призначення будівель, приватизації острова на заповідній території.[26]
З 2010 по 2013 роки приватні літаки Льовочкіна і Бойка літали за державні кошти.[27] Щороку компанія Нафтогаз України витрачала на це 5 мільйонів гривень.[28]
2016 року депутат позичив у мами 5 мільйонів гривень аби придбати Mercedes.[37]
Джерела
↑Під час президентства Віктора Ющенка називався Секретаріатом Президента України, а під час президентства Володимира Зеленського називається Офісом Президента України
↑ абАрхівована копія. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
