Герасименко Ігор Леонідович

Ігор Леонідович Герасименко
Полковник
Загальна інформація
Народження	5 січня 1984(1984-01-05) (41 рік) Радомишль, Житомирська область, УРСР
Alma Mater	ОІСВ, НУОУ
Військова служба
Роки служби	2005—н.ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	81 ОАеМБр, 5 БТГр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Карачун Визволення Слов'янська Бої за Лисичанськ Рейд 95-ї бригади Бої за Степанівку Бої за Савур-могилу Бої за Ясинувату Бої за Піски Бої за Донецький аеропорт
Командування
2016 — н.ч.  81 ОАеМБр, командир 5-ї БТГр, в/ч А1493 2014 — 2015  95 ОАеМБр, командир 1-го АеМДБ ???? — 2014  95 ОАеМБр, командир роти 13-го ОАеМБ
Нагороди та відзнаки
Герасименко Ігор Леонідович у Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу	29 серпня 2019	—
Картка на сайті Верховної Ради України

Зовнішні відеофайли
	Порошенко присвоїв звання Героя України двом офіцерам АТО на YouTube // ТСН, 13.02.2015
	Ігор Герасименко — інтерв'ю 5 каналу на YouTube // 5 канал, 26.03.2015
	"Нагорода не моя, а всього підрозділу" на YouTube // Військове телебачення України, 01.08.2015
	Історії нескорених: майор Ігор Герасименко (Eng) на YouTube // UkrainianWay, 16.10.2015
	Комбат 95 ОАЕМБр Ігор Герасименко про рейдові дії на YouTube // Генеральний штаб ЗСУ, 27.10.2015

І́гор Леоні́дович Герасиме́нко (нар. 5 січня 1984, м. Радомишль, Житомирська область) — український військовослужбовець, десантник, полковник Збройних сил України, командир військової частини А1493, раніше — командир 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї аеромобільної бригади. Герой України.

Народний депутат України (виборчий округ № 62, частина Богунського району, Корольовський район міста Житомира)^[1]. Голова громадської організації «Альянс учасників бойових дій».

Безпартійний^[2].

Народився 1984 року в місті Радомишль на Житомирщині. У 2001—2005 роках навчався на аеромобільному факультеті Одеського інституту Сухопутних військ. Після закінчення інституту був призначений командиром розвідувального взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади, м. Житомир.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України з 8 березня 2014 року виконував завдання на Півдні, у квітні вирушив на Донеччину, у Добропілля. На той час обіймав посаду командира 3-ї роти 13-го окремого аеромобільного батальйону, але невдовзі був призначений командиром 1-го батальйону 95-ї бригади.

26 травня 2014 року підрозділом під керівництвом майора Герасименка були знешкодженні російські бойовики та їх автомобільна техніка під час атаки на блок-пост. Завдяки професіоналізму, рішучості та особистій мужності командира підрозділам батальйонно-тактичної групи вдалося у найкоротший строк та без втрат особового складу і техніки захопити та надалі утримувати оперативно важливий пункт — пануючу висоту 167.6 (гора Карачун) біля Слов'янська, тим самим взяти під контроль напрямки можливих наступальних дій російських бойовиків поблизу міста.

У червні прийняв командування 1-м аеромобільно-десантним батальйоном після загибелі комбата — Героя України полковника Тараса Сенюка. Брав участь у визволенні Слов'янська, був поранений, але лишився у строю. По тому був складний бій за висоту біля селища Спірне (у квітні 2016 пошуковці знайшли біля селища могилу з 18 тілами бойовиків)^[3] і звільнення Лисичанська.

27 липня завдяки вмілому керівництву підрозділом в умовах інтенсивного вогневого впливу противника було знищено декілька вогневих позицій російських бойовиків та встановлено контроль поблизу населених пунктів Степанівка та Петровське в Шахтарському районі Донецької області, що надалі призвело до зриву спроб висування російських бойовиків загальною чисельністю до 200 осіб. 29 липня штурмовою групою під керівництвом Герасименка результативно та в найкоротші строки було взято під контроль курган Савур-могила — стратегічно важливу точку створення «Маринівського коридору» для виходу основних сил з Ізвариного. Дістав два поранення — в голову і в плече, і знову лишився в строю, командуючи батальйоном.

Далі була низка бойових операцій — Маріуполь, Тельманове, Трьохізбенка, Кримське, Ясинувата, Піски, Донецький аеропорт, шахта «Бутівка». Брав участь у всіх виїздах в складі тактичної групи батальйону.

13 лютого 2015 року Президент України Петро Порошенко вручив майору Герасименку Золоту зірку Героя України^[4].

Призначений командиром військової частини А1493, 5-та батальйонна тактична група 81-ї окремої аеромобільної бригади (м. Кременчук / м. Миколаївка, Донецька область)^[5].

Під час війни продовжив навчання, у червні 2017 року закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, отримав диплом магістра^[6].

У Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський № 28) встановлено стелу з іменами Героїв України, серед який й ім'я Ігора Герасименка^[7].

З дружиною виховує двох синів.

Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки^[8].

Взяв на поруки^[9] заступника міністра Ігоря Павловського, якому суд м. Києва обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за підозрою в причетності до розтрати понад 149 млн грн держкоштів при закупівлі палива для Міністерства оборони України.

В 2020 році нардеп Герасименко був співавтором 9 законопроєктів, жоден з яких ще не ухвалений Верховною радою, а в 2019 році він долучився до розробки п’яти проєктів законів і всі вони станом на початок 2021 року прийняті.

Станом на 2024 р. є одним з трьох народних депутатів — Героїв України (разом з Юрієм Бойком та Мустафою Джемілєвим).

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (12 лютого 2015) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[10].
• Іменний пістолет ТТ.

Він такий молодий і такий гарячий! Не береже себе, повністю віддається службі, завжди сповнений енергії і сил. Та в нього практично немає недоліків! Боєць. Чоловік. Ним можна тільки пишатися.

— Командувач ВДВ ЗС України, Герой України генерал-лейтенант Забродський М. В.

Майор Герасименко — справжній офіцер, не більш, не менш. Досвідчений, розумний, добрий організатор, з розвиненим почуттям обов'язку і відповідальності. Він думає не тільки про себе, а й про кожного, хто поруч, готовий захистити, підтримати, підставити плече. А ось поблажливості і фальші від нього не доб'єшся. „Сила, відвага, честь“ — для нього це не просто напис на шевроні, це вся суть його служби.

— Командир 95 ОДШБр полковник Гуть О. Г.

У Ігоря немає недоліків. Він справжній друг, товариш. Він глибоко порядна людина, на яку можна покластися в будь-якій ситуації. Ми разом вчилися, служили. Я бачив його і в години щастя, і моменти глибокого відчаю, і в мирний час, і на війні, тому можу твердо сказати, що він — справжній чоловік. Таких як Ігор — одиниці. Він гордість своєї родини і всієї нашої країни.

— Начальник фізичної підготовки і спорту КВДВ майор Палагін А. І.[11]

А нашим комбатом був майор Ігор Герасименко, відчайдуха, за спинами бійців ніколи не ховався і завжди був там, де найгарячіше. Обстріл, відбиття атаки, наступ, рейд — всюди ми поряд з ним.

— Зв'язківець 95-ї ОАеМБр сержант Максим Козлов[12]

• Герасименко Ігор Леонідович [Архівовано 29 березня 2018 у Wayback Machine.] // Сайт Герої України.
• Пишаємось нашими випускниками: Герасименко Ігор Леонідович [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Військової академії (м. Одеса).
• Президент присвоїв звання Герой України двом військовим, які відзначилися в АТО [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 13.02.2015.
• Президент України Петро Порошенко присвоїв звання Героя України 30-річному майорові 95 окремої аеромобільної бригади Ігорю Герасименку // «Житомирська хвиля», 13.02.2015.
• "Комбат 95-ки: «Після 7 хвилин бою для новобранця все стає звичним» // Народна Армія, 27.08.2015.
• Олена Купленнікова. Комбат Ігор Герасименко мріє про мир та навколосвітню подорож з родиною [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Перший Житомирський», 28.07.2015.
• Олексій Поліщук. Порох треба тримати сухим… [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Голос України, 13.10.2015.
• Олександр Клименко. Класичний бій за село… Спірне [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Голос України, 14.04.2016.