Семінський Олег Валерійович
Олег Валерійович Семінський (нар. 20 грудня 1973, Біла Церква, Київська область) — український підприємець, народний депутат України 9-го скликання («Слуга народу») У 2003—2011 роках був генеральним директором ЗАТ «Нафтогазвидобування». 2021 року був фігурантом кримінальної справи про власне викрадення, в причетності до якого слідством підозрюється його колишній партнер Микола Рудьковський.[2] Життєпис1991 року закінчив школу ім. Лесі Українки з поглибленим вивченням англійської мови в Києві. 1993—1998 — навчався в Київському економічному університеті (факультет «Міжнародна економіка та право», спеціальність «магістр управління міжнародним бізнесом»). 2001—2003 — навчався в Івано-Франківському технічному університеті нафти та газу (Інститут післядипломної освіти, гірничий інженер з видобування нафти та газу)[3].
Політична діяльністьБув помічником проросійського політика Нестора Шуфрича у Раді IV, VI та VIII скликань[7], Миколи Рудьковського (4 і 5 скликання) і Мендусь Ярослава (5 скликання). 2006 — на виборах до Верховної Ради — кандидат у народні депутати від Соціалістичної партії, № 72 у списку. На час виборів: гендиректор ЗАТ «Нафтогазвидобування», член СПУ[8]. Народний депутат України IX скл. від партії «Слуга народу»[9], в.о. № 205, Деснянський район, частина Новозаводського району Чернігова. На час виборів: директор ТОВ «Ділайс».[10]. Парламент
Справа про викраденняСтаном на жовтень 2021 року був фігурантом кримінальної справи про власне викрадення, в причетності до якого слідством підозрюється його колишній партнер Микола Рудьковський.[14] У 2011 році Семінському запропонували очолити компанію «Нафтогазвидобування», усно домовившись про розподіл: Пінчук — 30 %, Рудьковський — 30 %, Шуфрич — 30 % і Семінський -10 %. По причині внутрішнього конфлікту між Шуфричем, Рудьковским і Семінським, у 2012 році компанію готували до часткового продажу. За словами Семінського, його викрали 3 лютого 2012 року, що заблокувало угоду.[15] За матеріалами слідства, відкритого в результаті цього, Семінського викрадачі «утримували в нелюдських умовах, систематично катували та вимагали від нього і його родичів сплатити неіснуючий борг у сумі 200 млн доларів».[16][17] 23 травня 2015 року, через 3 роки, Семінського звільнили й він оголосив про своє викрадення та перебування за ґратами проти його волі. Він зокрема звинуватив у викраденні ексміністра транспорту Миколу Рудьковського. Микола Катеринчук, адвокат юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери», заявив, що в кримінальній справі Миколи Рудьковського, якого звинувачують у викраденні Семінського, є свідчення екстрасенсів.[18][14][19] У лютому 2021 р. правоохоронці повідомили про підозру п'ятьом особам, включаючи Рудьковського.[16] У СБУ заявили про розкриття викрадення Семінського у 2012 році. Наразі — депутата Слуги народу. Слідчі Служби безпеки України під процесуальним керівництвом Офісу Генпрокурора розкрили викрадення у 2012 році топ-менеджера приватної газовидобувної компанії «Нафтогазвидобування». Про це повідомляє прес-служба СБУ та Офіс Генпрокурора.[20] Станом на вересень 2021 р., Микола Рудьковський перебуває під цілодобовим домашнім арештом.[21] Благодійність
Завод гладкого склаЩе до обрання в народні депутати Олег Семінський активно сприяв впровадженню проєкту будівництва першого в Україні заводу з виробництва гладкого скла[24]. Особисте життяРозлучений, має 2 дітей.[25] Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
