У 2016 році захистив дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Машини і засоби механізації сільськогосподарського виробництва».
Трудова діяльність та бізнес
1990—1991 — токар мелітопольського заводу «Автогідроагрегат».
У 2002 році створив групу компаній «Мелітопольська черешня». Станом на 2019 рік компанія мала 15 тис. га землі[1] в обробітку в Запорізькій, Херсонській та Харківській областях. Компанія до лютого 2022 року виробляла чверть[1] всієї української черешні, яку, окрім українського ринку, успішно експортувала в Польщу, Молдову, Литву та інші країни.
Сергій Мінько на підприємстві «АвтоЗАЗ-Мотор», 18 квітня 2014 року
28 лютого 2014 року обраний секретарем Мелітопольської міськради[3][4]. Оскільки тодішній мер Сергій Вальтер перебував під слідством і був відсторонений, Мінько також став в.о. мера Мелітополя. Наступного дня він вийшов з Партії регіонів, заявивши, що як секретар міської ради, не може бути причетним до процесів, що відбуваються в партії[5][6][7].
24 квітня 2014 року депутати Мелітопольської міської ради надали Міньку 7-й ранг чиновника місцевого самоврядування[8].
У жовтні 2014 року на виборах до ВРУ, посів №2 за одномандатним в.о. № 80 з 19,56 % голосів, вибори виграв Євген Балицький, українофоб та співорганізатор антиукраїнських акцій[9][10]. Після повномасштабного вторгнення Балицький став окупаційним «гауляйтером» області[11].
19 травня 2015 року в мелітопольському кафе співробітники обласного управління протидії злочинам у сфері економіки затримали депутата-комуніста Максима Зубарєва і антикорупціонера Миколу Коржилова. За даними очільника МВС Арсена Авакова, вони вимагали від Мінька 10 тис. $ за відкликання проєкту рішення міськради про дострокове припинення його повноважень[12][13].
Міський голова Мелітополя
1 жовтня 2015 року був зареєстрований кандидатом на посаду міського голови Мелітополя від партії БПП[14]. Здобув перемогу у першому і другому турах місцевих виборів.
20 листопада 2015 року склав присягу міського голови[15].
У 2019 році під час засідання Вищого антикорупційного суду дев'ятеро депутатів Верховної Ради вирішили взяти на поруки свого колегу із групи «За майбутнє» Ярослава Дубневича. серед них був Сергій Мінько[19].
Станом на 29 серпня 2023 став співатором 392 законопроєктів.[20] Це 4-те місце за продуктивністю серед усіх нардепів.
Ініціатор законопроєкту № 7033 від 09.02.2022, який обмежує доступ до судових рішень.[21][22] Вперше занепокоєння громадськості законопроєкт викликав у 2023.[23] 2 травня 2024 року Комітет з питань правової політики Верховної Ради України повторно розглянув та рекомендував проєкт закону № 7033-д до голосування у парламенті, що знов викликало спротив багатьох правозахисників, юридичних та антикорупційних організацій.[24]
Партія «Команда Сергія Мінька»
У 2020 році Мінько створив партію «Команда Сергія Мінька», яка на місцевих виборах 2020 року отримала 43 % голосів у Мелітополі[25] та 30 % у Мелітопольському районі[26][27]. Згодом на базі партії було створено більшість у Мелітопольській міській та районній радах.
З 2006 року — голова Запорізького місцевого відділення всеукраїнської благодійної організації "Благодійний фонд «Міжнародний фонд розвитку українського села».
Співзасновник Фонду збереження історико-культурної спадщини України.
З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації активно долучився до волонтерського руху. Ініціював створення першого гуманітарного хабу в Запорізькій області для допомоги ВПО та формуванням ЗСУ та ТРО в Запорізькій області. Створив центр допомоги сім'ям цивільних викрадених.
Подяка Прем'єр-міністра України (за значний особистий внесок у забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва, сумлінну працю та високий професіоналізм) (2009).
Орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (2014).
↑Хмельницкая, Влада (15 квітня 2014). Сергей Минько подал в отставку. РИА Мелитополь. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
.jpg)
