Шипко Андрій Федорович
Андрі́й Фе́дорович Шипко́ (рос. Шипко Андрей Федорович; нар. 26 березня 1970, Дніпро) — український політик, нардеп України VII та VIII скликань.[2] Член Партії регіонів (2006—2014), після Євромайдану — позапартійний, член партії Відродження (2015—2019).в.о. директора у Національному інституті раку ЖиттєписАндрій Шипко народився 26 березня 1970 в Дніпрі. 1987–1993 навчався у Дніпропетровському медичному інституті за спеціальністю педіатрія, отримав кваліфікацію лікар-педіатр. 1993 — 1996 працював лікарем у Дніпропетровській обласній дитячій лікарні. 1996 — 2006 займав керівні посади у господарчих підприємствах. 2004—2007 навчався у Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство, отримав кваліфікацію юриста. На виборах 2006 року пройшов до Дніпропетровської облради від Партії регіонів і отримав посаду заступника спікера Юрія Вілкула. Того ж року його двоє молодших братів, Олексій і Олександр Шипко також увійшли до облради. 2006—2012 працював заступником голови Дніпропетровської обласної ради. З листопада 2012 року народний депутат ВРУ VII скликання (округ № 35). Депутат ВРУ 7-го та 8-го скликання, обидва рази обраний в одномандатному виборчому окрузі № 35 — Дніпропетровська область (Нікополь, Нікопольський район, Покров).[джерело?] На парламентських виборах 2012 року Андрій Шипко отримав абсолютну підтримку громадян на всіх без виключення дільницях 35-го мажоритарного округу, набравши 43, 51 % голосів.[джерело?] У складі комітету ВРУ з охорони здоров'я очолив підкомітет з нових медичних технологій та фармацевтичної галузі.[джерело?] Значним був відсоток довіри населення і на позачергових виборах до Парламенту у 2014 році. За час роботи ВРУ VII скликання став автором 47 законопроєктів. 6 документів стали чинними законодавчими актами України (4 Закони України та 2 Постанови Верховної Ради України)[3]. 2014-по теперішній час — Народний депутат України VIII скликання, член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Чорногорією. За час роботи став автором 159 законопроєктів. 15 документів стали чинними законодавчими актами України[4] У вересні 2018 року був однім із підписантів листа до патріарха Варфоломія, в якому закликав відкласти надання томосу.[5] Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд скасував статтю Кримінального кодексу про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[6]. Членство в партіях
Кар'єраДепутат ВРУ 7-го та 8-го скликання, обидва рази обраний у одномандатному виборчому окрузі № 35 — Дніпропетровська область (Нікополь, Нікопольський район, Покров).[9] На парламентських виборах 2012 року Андрій Шипко отримав абсолютну підтримку громадян на всіх без виключення дільницях 35-го мажоритарного округу, набравши 43, 51 % голосів.[10] Один зі 148 депутатів ВРУ, які підписали звернення до Сейму Польщі з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[11] 16 січня 2014 року голосував за «Закони про диктатуру».[12] У складі комітету ВРУ з охорони здоров'я очолив підкомітет з нових медичних технологій та фармацевтичної галузі.[джерело?] Родина
Інша діяльністьЗа сприяння Шипка в Нікополі встановлено томограф та мамограф. Державні нагороди
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
