2006—2010 — депутат Львівської обласної ради, заступник голови фракції БЮТ, член постійної депутатської комісії з питань майна.
2010—2012 — вдруге обраний депутатом Львівської обласної ради, по Городоцькому виборчому округу, та є членом комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності.
2012—2014 — народний депутат Верховної Ради України VII скликання. На парламентських виборах 2012 р. був обраний народним депутатом України по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 120. За результатами голосування переміг, набравши 47,04 % голосів виборців. Самовисування[8]. Єдиний кандидат-самовисуванець, що здобув депутатський мандат на Львівщині[9], перемігши в виборчих перегонах по округу № 120 кандидата об'єднаної опозиції Тетяну Чорновол.
Після виборів Ярослав Дубневич заявив про намір вступити у фракцію «УДАРу», а Павло Розенко, депутат Верховної Ради України 7-го скликання по списку «УДАРу» за № 10[10], підтвердив його присутність на зборах депутатів Верховної Ради від партії «УДАР», хоча заперечив факт прийняття у фракцію, оскільки цього питання на зборах не розглядали[11]. 11 грудня 2012 року наявність заяви Дубневича на вступ у фракцію «УДАРу», з посиланням на «5 канал», підтвердив і сайт «Українська правда»[12].
3 27 листопада 2014 року — народний депутат Верховної Ради України VIII скликання. На позачергових виборах до Верховної Ради, які відбулися 26 жовтня 2014 року, Ярослав Дубневич переміг на одномандатному виборчому окрузі № 120 (Львівська область), набравши 60,1 % голосів виборців[13]. Член депутатської фракції Блоку Петра Порошенка. 4 грудня 2014 року очолив Комітет Верховної Ради України з питань транспорту.
Член групи з міжпарламентських зв'язків з Угорщиною, член групи з міжпарламентських зв'язків з Кувейтом, член групи з міжпарламентських зв'язків з Йорданією, член групи з міжпарламентських зв'язків з Індонезією[14].
Виступив одним із ініціаторів створення Державного дорожнього фонду, метою якого було створення механізму розподілення фінансових надходжень, які спрямовуються на ремонт доріг в країні[15]. Відповідний законопроєкт був прийнятий парламентом у листопаді 2016 року[16][17].
Розслідування
Журналістські розслідування свідчили, що компанії, пов'язані з Дубневичем і його братом Богданом, постійно вигравали тендери на постачання запчастин для Укрзалізниці. Тільки за 2016 рік державна компанія закупила в них товарів на 1 млрд грн. Сумніви в їхній необхідності висловлював міністр інфраструктуриВолодимир Омелян. При цьому в самих тендерах могла бути присутня корупційна складова[18][19][20][21][22][23][24][25].
У Львові був бізнес-партнером Петра Колодія, який звинувачувався у зв'язках із криміналом[26].
17 жовтня 2019 року генпрокурор Руслан Рябошапка подав до НАБУ та САП заяви щодо притягнення Дубневича до кримінальної відповідальності, звинувативши його у привласненні 93 млн грн Укрзалізниці[27].
Також проти Дубневича розглядається інша справа, згідно з якою Рябошапка планує висунути йому звинувачення, це неправдиве декларування відомостей про статки[28].
31 жовтня 2019 року недоторканність було знято 241 голосом у Раді та 229 голосами було підтримано його арешт[29]. Згодом, 2 листопада, Вищий антикорупційний суд обрав Дубневичу, фігуранту 41 антикорупційного розслідування[30] запобіжний захід у вигляді застави розміром 100 млн грн, 7 листопада суму було зменшено до 90 млн[31].
8 листопада 2019 року за Дубневича було внесено 90 млн грн застави й відпущено з-під варти[32].
22 квітня 2020 року антикорупційна прокуратура завершила досудове розслідування у справі Дубневича та тендерів «Укрзалізниці», й передала матеріали кримінального провадження на ознайомлення фігурантам[33][34].
11 жовтня 2023 року НАБУ вручило Дубневичу та п'ятьом іншим людям підозру в розкраданні газу на 2,1 млрд грн[35][36][37]. За даними слідства, протягом 2013—2017 років він організував схему крадіжки газу підконтрольними йому службовими особами Новояворівської та Новороздільської ТЕЦ[38].
17 жовтня 2023 року НАБУ оголосило Дубневича у розшук[39][40]. Його підозрювали в заволодінні майном держави на 2,1 млрд грн[41]. У жовтні колегія суддів ВАКС після неявки Ярослава до суду, постановила привести його до суду детективами НАБУ для розгляду справи про розкрадання 93 млн грн Укрзалізниці та сплати штрафу[42].
8 жовтня, як заявили у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Дубневич виїхав з України до Румунії[43][44]. 2 листопада колегія суддів ВАКС задовольнила клопотання прокурора САП, оголосивши Дубневича в міжнародний розшук[6][45]. 14 листопада ВАКС заочно обрав запобіжний захід Дубневичу у вигляді тримання під вартою[46].
У квітні 2024 року від Європейського поліцейського управління (Європол) стало відомо, що дані про перетин Дубневичем кордону не відповідали дійсності[47].
Відзнаки та нагороди
Заслужений працівник транспорту України (2008).
орден Святого Архістратига Михаїла ІІ ступеня (УПЦ МП)
↑ Стаття «Що коїться з „УДАРом“? Партія боксера ризикує перетворитися у відстійник для підконтрольних владі депутатів», газета Експрес № 136 (6699) за 6-13.12.2012
