Населення Нової Зеландії. Чисельність населення країни 2015 року становила 4,438 млн осіб (127-ме місце у світі)[1]. Чисельність новозеландців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 13,33 ‰ (150-те місце у світі), смертність — 7,36 ‰ (116-те місце у світі), природний приріст — 0,82 % (136-те місце у світі) .
Природний рух
Відтворення
Народжуваність у Новій Зеландії, станом на 2015 рік, дорівнює 13,33 ‰ (150-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,04 дитини на одну жінку (115-те місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,8 року (оцінка на 2009 рік)[1].
Смертність у Новій Зеландії 2015 року становила 7,36 ‰ (116-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,82 % (136-те місце у світі)[1].
Природний рух чисельності населення Нової Зеландії за період 1921-2015 років[2]
Середній вік населення Нової Зеландії становить 37,8 року (64-те місце у світі): для чоловіків — 36,9, для жінок — 38,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 81,05 року (28-ме місце у світі), для чоловіків — 78,97 року, для жінок — 83,22 року[1].
діти віком до 14 років — 19,87 % (451 684 чоловіки, 430 084 жінки);
молодь віком 15—24 роки — 13,74 % (313 140 чоловіків, 296 654 жінки);
дорослі віком 25—54 роки — 40,25 % (894 475 чоловіків, 891 973 жінки);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,52 % (249 765 чоловіків, 261 670 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,62 % (299 862 чоловіки, 349 086 жінок)[1].
Шлюбність — розлучуваність
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,8; коефіцієнт розлучуваності — 2,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 42[3][4]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 30,1 року, жінки — 28,6 року, загалом — 29,4 року (дані за 2014 рік)[5].
Розселення
Густота населення Нової Зеландії
Густота населення країни 2015 року становила 17,2 особи/км² (203-тє місце у світі)[1].
Нова Зеландія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 86,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,05 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Окленд — 1,344 млн осіб, Веллінгтон (столиця) — 383,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Країни походження іммігрантів до Нової Зеландії (англ.)
Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,21 ‰ (48-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок.
Державні витрати на освіту становлять 6,4 % ВВП країни, станом на 2014 рік (16-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 19 років, для хлопців — до 18 років, для дівчат — до 20 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,74 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками у стаціонарах — 2,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 11 % ВВП країни (20-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,52 ‰ (181-ше місце у світі); хлопчиків — 5,07 ‰, дівчаток — 3,96 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 11 випадків на 100 тис. народжень (144-те місце у світі)[1].
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 30,6 % (34-те місце у світі)[1].
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % у сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 4,75 км³ на рік, або 1,200 тонни на одного мешканця на рік: з яких 23 % припадає на побутові, 5 % — на промислові, 72 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 54 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 31,1 %; частка осіб похилого віку — 22,9 %, або 4,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2016 рік, уся країна електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 3,916 млн унікальних інтернет-користувачів (77-ме місце у світі), що становило 88,2 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,522 млн осіб (115-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 7 %; промисловість і будівництво — 19 %; сфера послуг — 74 % (станом на 2006 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,8 % працездатного населення, 2014 року — 5,7 % (64-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 15 %, серед юнаків — 14,3 %, серед дівчат — 15,8 % (64-те місце у світі)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У цьому випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Новая Зеландия // Страны и народы. Австралия и Океания. Антарктида / Редкол. П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль». — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.