Населення Шрі-Ланки
Населення Шрі-Ланки. Чисельність населення країни 2015 року становила 22,053 млн осіб (57-ме місце у світі)[1]. Чисельність ланкійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 15,85 ‰ (124-те місце у світі), смертність — 6,11 ‰ (159-те місце у світі), природний приріст — 0,84 % (131-ше місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність у Шрі-Ланці, станом на 2015 рік, дорівнює 15,85 ‰ (124-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,1 дитини на одну жінку (106-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 68,4 % (станом на 2007 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 25,4 року, медіанний вік для жінок — 30—34 року (оцінка на 2007 рік)[1]. Смертність у Шрі-Ланці 2015 року становила 6,11 ‰ (159-те місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,84 % (131-ше місце у світі)[1]. Вікова структура![]() Середній вік населення Шрі-Ланки становить 32,5 року (94-те місце у світі): для чоловіків — 31,2, для жінок — 33,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 76,56 року (84-те місце у світі), для чоловіків — 73,06 року, для жінок — 80,19 року[1]. Вікова структура населення Шрі-Ланки, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьКоефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, — дані відсутні; коефіцієнт розлучуваності — 0,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — дані відсутні[2][3]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 330,3 особи/км² (42-ге місце у світі)[1]. УрбанізаціяШрі-Ланка низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 18,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,72 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Коломбо (столиця) — 707,0 тис. осіб, Шрі-Джаяварденепура-Котте — 128,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 1,35 ‰ (154-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2016 рік, у країні налічується 44,9 тис. внутрішньо переміщених осіб через громадянську війну, що офіційно завершилась 2008 року. За офіційнии даними, більш як 480 млн біженців від тамільського терору повернулись до власних осель[1]. Шрі-Ланка є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: сингальці — 74,9 %, цейлонські таміли — 11,2 %, ланкійські маври — 9,2 %, материкові таміли — 4,2 %, інші — 0,5 % населення (оціночні дані за 2012 рік)[1]. Українська діаспораМовиОфіційні мови[5]: сингальська — розмовляє 74 % населення країни, тамільська — 18 %. Інші поширені мови: англійська — 10 % (використовується держустановами, бізнесом), інші мови — 8 %. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм (державна релігія) — 70,2 %, індуїзм — 12,6 %, іслам — 9,7 %, римо-католицтво — 6,1 %, інші течії християнства — 1,3 %, інші — 0,05 % (станом на 2012 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 92,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 93,6 % — серед чоловіків, 91,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 1,6 % ВВП країни, станом на 2013 рік (168-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2013 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 0,68 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,5 % ВВП країни (177-ме місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 8,8 ‰ (146-те місце у світі); хлопчиків — 9,75 ‰, дівчаток — 7,82 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 30 випадків на 100 тис. народжень (118-те місце у світі)[1]. Шрі-Ланка входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняПотенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, гарячка денге, лептоспіроз, сказ (станом на 2016 рік)[1]. 2014 року зареєстровано 3,3 тис. хворих на СНІД (113-те місце у світі), це 0,03 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (127-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (127-ме місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 6,8 % (155-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 26,3 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 98,5 % населення в містах і 95 % в сільській місцевості; загалом 95,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 88,1 %, в сільській місцевості — 96,7 %, загалом по країні — 95,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 12,95 км³ на рік, або 638,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 6 % припадає на побутові, 6 % — на промислові, 87 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 51,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 37,2 %; частка осіб похилого віку — 14,1 %, або 7,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 8,9 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,6 %, верхній дециль — 39,5 % (станом на 2009 рік)[1]. Станом на 2012 рік, у країні 1,33 тис. осіб не має доступу до електромереж; 94 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 99 %, у сільській місцевості — 93 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 6,614 млн унікальних інтернет-користувачів (74-те місце у світі), що становило 30 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 8,928 млн осіб (56-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 28,4 %; промисловість і будівництво — 25,7 %; сфера послуг — 45,9 % (станом на літо 2015 року)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 4,2 % працездатного населення, 2014 року — 4,3 % (40-ве місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 20,1 %, серед юнаків — 15 %, серед дівчат — 27,8 % (69-те місце у світі)[1]. КриміналТоргівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Шрі-Ланки докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не повною мірою, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[6][7].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Переписи
Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Шрі-Ланки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia