Населення Мавританії
Населення Мавританії. Чисельність населення країни 2015 року становила 3,596 млн осіб (132-ге місце у світі)[1]. Чисельність мавританців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 31,34 ‰ (36-те місце у світі), смертність — 8,2 ‰ (88-ме місце у світі), природний приріст — 2,23 % (37-ме місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність в Мавританії, станом на 2015 рік, дорівнює 31,34 ‰ (36-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4 дитини на одну жінку (39-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 9,3 % (станом на 2007 рік)[1]. Смертність в Мавританії 2015 року становила 8,2 ‰ (88-ме місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,23 % (37-ме місце у світі)[1]. Вікова структура Середній вік населення Мавританії становить 20,3 року (189-те місце у світі): для чоловіків — 19,3, для жінок — 21,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 62,65 року (189-те місце у світі), для чоловіків — 60,35 року, для жінок — 65,02 року[1]. Вікова структура населення Мавританії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 27,1 року, жінки — 19,0 року, загалом — 23,1 року (дані за 2001 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 3,9 особи/км² (231-ше місце у світі)[1]. Понад 80 % нас. розміщено в зоні Сахеля і в долині р. Сенегал на півдні країни. УрбанізаціяМавританія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 59,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,54 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Нуакшот (столиця) — 968,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 0,83 ‰ (144-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2016 рік, в країні постійно перебуває 26 тис. біженців із Західної Сахари, 41,8 тис. з Малі[1]. Мавританія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: темношкірі маври — 40 %, світлошкірі маври (арабо-берберського походження) — 30 %, темношкірі африканці (халпулаар, сонінке, волоф, бамара) — 30 % населення[1]. Більшість населення становлять маври — народ мішаного арабо-берберського походження, що живуть в північних і центральних районах країни, багато хто з них — кочівники; інші — осілі негроїдні народи. Українська діаспораМовиОфіційні мови[4]: арабська, пулаар, сонінке, волоф, французька. У побуті використовують власні діалекти арабської, найбільш поширений — діалект хасанія. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам (державна релігія) — 100 % (станом на 2015 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 52,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 62,6 % — серед чоловіків, 41,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,3 % ВВП країни, станом на 2013 рік (120-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 8 років, для хлопців — до 9 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2013 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 0,13 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2006 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,8 % ВВП країни (100-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 54,68 ‰ (28-ме місце у світі); хлопчиків — 59,61 ‰, дівчаток — 49,6 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 602 випадків на 100 тис. народжень (19-те місце у світі)[1]. Мавританія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняПотенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, менінгококовий менінгіт, сказ (станом на 2016 рік)[1]. 2014 року зареєстровано 15,9 тис. хворих на СНІД (87-ме місце в світі), це 0,66 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (57-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 1,1 тис. осіб (66-те місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 8,6 % (127-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 19,5 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 58,4 % населення в містах і 57,1 % в сільській місцевості; загалом 57,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 57,5 %, в сільській місцевості — 13,8 %, загалом по країні — 40 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 1,35 км³ на рік, або 420,2 тонни на одного мешканця на рік: з яких 7 % припадає на побутові, 2 % — на промислові, 91 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 76,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 70,5 %; частка осіб похилого віку — 5,7 %, або 17,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2004 року перебувало 40 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,5 %, верхній дециль — 29,5 % (станом на 2000 рік)[1]. Станом на 2013 рік, у країні 2,8 млн осіб не мали доступу до електромереж; 28 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 47 %, у сільській місцевості — 2 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 547 тис. унікальних інтернет-користувачів (134-те місце у світі), що становило 15,2 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 1,318 млн осіб (134-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 50 %; промисловість і будівництво — 2 %; сфера послуг — 48 % (станом на 2001 рік)[1]. 127,25 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (16 % загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 31 % працездатного населення (190-те місце у світі)[1]. КліматТоргівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Мавританії не докладає зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна перебуває у списку третього рівня[5][6].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ. ПереписиДив. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Мавританії
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
