Населення Гвінеї
Населення Гвінеї. Чисельність населення країни 2015 року становила 11,780 млн осіб (76-те місце у світі)[1]. Чисельність гвінейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 35,74 ‰ (21-ше місце у світі), смертність — 9,46 ‰ (55-те місце у світі), природний приріст — 2,63 % (18-те місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність в Гвінеї, станом на 2015 рік, дорівнює 35,74 ‰ (21-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,88 дитини на одну жінку (18-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 5,6 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19 років, медіанний вік для жінок — 20—24 роки (оцінка на 2012 рік)[1]. Смертність в Гвінеї 2015 року становила 9,46 ‰ (55-те місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,63 % (18-те місце у світі)[1]. Вікова структура Середній вік населення Гвінеї становить 18,8 року (204-те місце у світі): для чоловіків — 18,6, для жінок — 19,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 60,08 року (198-ме місце у світі), для чоловіків — 58,55 року, для жінок — 61,66 року[1]. Вікова структура населення Гвінеї, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 24,6 року, жінки — 16,5 року, загалом — 20,6 року (дані за 2005 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 51,3 особи/км² (168-ме місце у світі)[1]. УрбанізаціяГвінея середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 37,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,82 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Конакрі (столиця) — 1,936 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (95-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2015 рік, у країні постійно перебуває 6,67 тис. біженців з Кот-д'Івуару[1]. Гвінея є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: фулані — 33,9 %, мандінка — 31,1 %, сусу — 19,1 %, кпелле — 6 %, кіссі — 4,7 %, лома — 2,6 %, інші — 2,7 % населення (оціночні дані за 2012 рік)[1]. Українська діаспораМовиОфіційна мова[4]: французька. Інші поширені мови: різні африканські мови. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 86,7 %, християнство — 8,9 %, анімізм та інші, не сповідують жодної — 4,4 % (станом на 2012 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 30,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 38,1 % — серед чоловіків, 22,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,5 % ВВП країни, станом на 2013 рік (156-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 9 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2014 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 0,1 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2005 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,6 % ВВП країни (102-ге місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 53,43 ‰ (30-те місце у світі); хлопчиків — 56,26 ‰, дівчаток — 50,52 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 679 випадків на 100 тис. народжень (13-те місце у світі)[1]. Гвінея входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняПотенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, жовта гарячка, шистосомози, гарячка Ласса, сказ (станом на 2016 рік)[1]. 2014 року зареєстровано 118,0 тис. хворих на СНІД (40-ве місце в світі), це 1,55 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (33-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 3,8 тис. осіб (39-те місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 5,9 % (165-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 18,7 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 92,7 % населення в містах і 67,4 % в сільській місцевості; загалом 76,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 34,1 %, у сільській місцевості — 11,8 %, загалом по країні — 20,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,55 км³ на рік, або 64,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 39 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 51 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 83,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 78,2 %; частка осіб похилого віку — 5,6 %, або 17,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2006 року перебувало 47 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,7 %, верхній дециль — 30,3 % (станом на 2007 рік)[1]. Станом на 2013 рік, у країні 8,7 млн осіб не має доступу до електромереж; 26 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 53 %, у сільській місцевості — 11 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 554 тис. унікальних інтернет-користувачів (156-те місце у світі), що становило 4,7 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 5,24 млн осіб (77-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 76 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 24 % (станом на 2006 рік)[1]. 571,77 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (25 % загальної кількості) 2003 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 1 %, серед юнаків — 1,5 %, серед дівчат — 0,6 % КриміналТоргівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Гвінеї докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не повною мірою, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[5][6].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження
Демографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
ПереписиДив. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Гвінеї
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
