Населення Домініки
Населення Домініки. Чисельність населення країни за підрахунками 2021 року становила 72,4 тис. осіб.[1] Чисельність домінікців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 15,41 ‰ (129-те місце у світі), смертність — 7,91 ‰ (102-ге місце у світі), природний приріст — 0,21 % (183-тє місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність на Домініці, станом на 2015 рік, дорівнює 15,41 ‰ (129-те місце у світі)[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,04 дитини на одну жінку (116-те місце у світі)[2]. Смертність на Домініці 2015 року становила 7,91 ‰ (102-ге місце у світі)[2]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,21 % (183-тє місце у світі)[2]. Вікова структура![]() Середній вік населення Домініки становить 33 роки (90-те місце у світі): для чоловіків — 32,5, для жінок — 33,5 року[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 76,79 року (78-ме місце у світі), для чоловіків — 73,82 року, для жінок — 79,91 року[2]. Вікова структура населення Домініки, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
Шлюбність — розлучуваністьРозселенняГустота населення країни 2015 року становила 96,9 особи/км² (111-те місце у світі)[2]. Населення острова концентрується вздовж морського узбережжя, найбільше поселення — Розо. Внутрішня вулканічна частина ненаселена. УрбанізаціяДомініка високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 69,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,84 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[2]. Головні міста держави: Розо (столиця) — 15,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[2].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 5,38 ‰ (195-те місце у світі)[2]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: темношкірі — 86,6 %, мішаного походження — 9,1 %, місцеві племена — 2,9 %, інші — 1,5 % населення (оціночні дані за 2001 рік)[2]. Українська діаспораМовиОфіційні мови[3]: англійська і французька (місцева говірка). РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 61,4 %, протестантизм — 28,6 % (євангелізм — 6,7 %, адвентизм — 6,1 %, п'ятидесятництво — 5,6 %, баптизм — 4,1 %, методизм — 3,7 %, Церква Бога — 1,2 %, інші — 1,2 %), растафаріанство — 1,3 %, Свідки Єгови — 1,2 %, інші — 0,3 %, не сповідують жодної — 6,1 %, не визначились — 1,1 % (станом на 2001 рік)[2]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. (125-те місце у світі)[2]. Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,5 % ВВП країни (112-те місце у світі)[2]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 11,25 ‰ (128-ме місце у світі); хлопчиків — 14,94 ‰, дівчаток — 7,36 ‰[2]. ЗахворюванняСтаном на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[2]. Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[2]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[2]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25,9 % (61-ше місце у світі)[2]. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 95,7 % населення країни[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 79,6 %, в сільській місцевості — 84,3 %, загалом по країні — 81,1 % (станом на 2007 рік)[2]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,02 км³ на рік, або 244,1 тонни на одного мешканця на рік[2]. Соціально-економічне положенняДані про розподіл доходів домогосподарств в країні відсутні[2]. За межею бідності 2009 року перебувало 29 % населення країни[2]. Станом на 2012 рік, в країні 5,9 тис. осіб не має доступу до електромереж; 93 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 99 %, у сільській місцевості — 80 %[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 50 тис. унікальних інтернет-користувачів (190-те місце у світі), що становило 67,6 % загальної кількості населення країни[2]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2001 року становили 25 тис. осіб (208-ме місце у світі)[2]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 40 %; промисловість і будівництво — 32 %; сфера послуг — 28 % (станом на 2002 рік)[2]. Безробіття 2000 року дорівнювало 23 % працездатного населення (176-те місце у світі)[2]. КриміналНаркотики![]() Перевалочний пункт для наркотичних засобів, що прямують до США і Європи; незначне виробництво марихуани (оцінка ситуації 2008 року)[2]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Домініки докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[4][5].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Переписи
Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Домініки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia