Населення Фарерських Островів. Чисельність населення країни 2015 року становила 50 тис. осіб (212-те місце у світі)[1]. Чисельність фарерців стабілізувалась і незначно збільшується, народжуваність 2015 року становила 13,77 ‰ (142-ге місце у світі), смертність — 8,71 ‰ (72-ге місце у світі), природний приріст — 0,51 % (158-ме місце у світі) . Фарерські Острови історично населяють фарерці, а також вихідці з Данії, Ісландії та інших європейських країн. У XX столітті на острови прибувають мігранти з азійських країн . Присутня данська державна система соціального захисту малозахищених верств населення . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних і науково-освітніх установ Данії, регулярно проводяться переписи населення .
Середній вік населення Фарерських Островів становить 37,7 року (63-тє місце у світі): для чоловіків — 37,1, для жінок — 38,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,24 року (37-ме місце у світі), для чоловіків — 77,73 року, для жінок — 82,93 року[1].
діти віком до 14 років — 20,1 % (5 224 чоловіка, 4 866 жінок);
молодь віком 15—24 роки — 14,96 % (3 848 чоловіків, 3 661 жінки);
дорослі віком 25—54 роки — 37,04 % (10 090 чоловіків, 8 501 жінки);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,73 % (3 033 чоловіка, 2 854 жінки);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 16,17 % (3 926 чоловіків, 4 191 жінка)[1].
Шлюбність — розлучуваність
Розселення
Густота населення країни 2015 року становила 34,5 особи/км² (179-те місце у світі)[1]. Найбільш населений острів Стреймой, на ньому мешкає 40 % усіх фарерців; на острові Естурой проживає 20 % усіх фарерців.
Фарерські Острови середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 42 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,47 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста країни: Торсгавн (столиця) — 21,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (97-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство — 89,3 % (переважно лютеранство), інші — 0,7 %, сповідують більше однієї релігії — 0,2 %, не сповідують жодної — 3,8 %, не визначились — 6 % (станом на 2011 рік)[1].
Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 4,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 5,6 ‰ (170-те місце у світі); хлопчиків — 5,86 ‰, дівчаток — 5,32 ‰[1].
Захворювання
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Станом на 2016 рік уся країна електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 47 тис. унікальних інтернет-користувачів (188-ме місце у світі), що становило 94,2 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 25 тис. осіб (209-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 10,7 %; промисловість і будівництво — 18,9 %; сфера послуг — 70,3 % (November 2010)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 2,9 % працездатного населення, 2014 року — 3,1 % (19-те місце у світі); (103-тє місце у світі)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
.jpg)
.jpg)
