Населення Федеративних Штатів Мікронезії
Населення Федеративних Штатів Мікронезії. Чисельність населення країни 2015 року становила 105,2 тис. осіб (194-те місце у світі)[1]. Чисельність мікронезійців стабілізувалась і незначно зменшується, народжуваність 2015 року становила 20,54 ‰ (81-ше місце у світі), смертність — 4,23 ‰ (204-те місце у світі), природний приріст — −0,46 % (223-тє місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність у Федеративних Штатах Мікронезії, станом на 2015 рік, дорівнює 20,54 ‰ (81-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,49 дитини на одну жінку (77-ме місце у світі)[1]. Смертність у Федеративних Штатах Мікронезії 2015 року становила 4,23 ‰ (204-те місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив -0,46 % (депопуляція) (223-тє місце у світі)[1]. Вікова структура Середній вік населення Федеративних Штатів Мікронезії становить 24 роки (158-ме місце у світі): для чоловіків — 24,7 для жінок — 25,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 72,62 року (137-ме місце у світі), для чоловіків — 70,59 року, для жінок — 74,75 року[1]. Вікова структура населення Федеративних Штатів Мікронезії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 27,5 року, жінки — 25,5 року, загалом — 26,5 року (дані за 2010 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 149,2 особи/км² (82-ге місце у світі)[1]. УрбанізаціяФедеративні Штати Мікронезії середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 22,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,27 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Палікір (столиця) — 7,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 20,93 ‰ (221-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Федеративні Штати Мікронезії є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: трукці — 49,3 %, понпейці — 29,8 %, косреанці — 6,3 %, япці — 10,7 %, полінезійці — 1,6 %, азіати — 1,4 %, інші — 0,8 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1]. Українська діаспораМовиОфіційна мова[4]: англійська. Інші поширені мови: чуукська (трукська), косяе, понапе, япська, улітійська, волеаї, нукуоро, капінкамарангі. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 54,7 %, протестантизм — 41,1 % (конгрегації — 38,5 %, баптизм — 1,1 %, адвентизм — 0,8 %, Асамблея Бога — 0,7 %), мормони — 1,5 %, інші — 1,9 %, не сповідують жодної — 0,7 %, не визначились — 0,1 % (станом на 2010 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Охорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 0,18 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 13,7 % ВВП країни (6-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 21,18 ‰ (82-ге місце у світі); хлопчиків — 23,46 ‰, дівчаток — 18,79 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 100 випадків на 100 тис. народжень (71-ше місце у світі)[1]. Федеративні Штати Мікронезії входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняСтаном на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1]. Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 33,2 % (12-те місце у світі)[1]. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 94,8 % населення в містах і 87,4 % в сільській місцевості; загалом 89 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 85,1 %, у сільській місцевості — 49 %, загалом по країні — 57,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 62,4 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 55,3 %; частка осіб похилого віку — 7,1 %, або 14,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2000 року перебувало 26,7 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1]. Станом на 2012 рік, у країні 42,9 тис. осіб не має доступу до електромереж; 59 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 45 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 33 тис. унікальних інтернет-користувачів (196-те місце у світі), що становило 31,5 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2010 року становили 37,92 тис. осіб (199-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 0,9 %; промисловість і будівництво — 5,1 %; держслужбовці — 75 %; сфера послуг — 19 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2010 року дорівнювало 16,2 % працездатного населення (157-ме місце у світі)[1]. КриміналНаркотики Мікронезія — великий споживач марихуани[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Федеративних Штатів Мікронезії докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не повною мірою, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[5][6].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження в країні ведуться державними установами. Переписи
Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Федеративних Штатів Мікронезії
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
