Населення Сент-Люсії
Населення Сент-Люсії. Чисельність населення країни 2015 року становила 163,9 тис. осіб (187-ме місце у світі)[1]. Чисельність остров'ян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 13,7 ‰ (143-тє місце у світі), смертність — 7,42 ‰ (115-те місце у світі), природний приріст — 0,34 % (170-те місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність на Сент-Люсії, станом на 2015 рік, дорівнює 13,7 ‰ (143-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,76 дитини на одну жінку (162-ге місце у світі)[1]. Смертність на Сент-Люсії 2015 року становила 7,42 ‰ (115-те місце у світі)[1]. Природний приріст населення у країні 2015 року становив 0,34 % (170-те місце у світі)[1]. Вікова структура Середній вік населення Сент-Люсії становить 34,2 року (87-ме місце у світі): для чоловіків — 33, для жінок — 35,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 77,6 року (68-ме місце у світі), для чоловіків — 74,87 року, для жінок — 80,47 року[1]. Вікова структура населення Сент-Люсії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьКоефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 2,8; коефіцієнт розлучуваності — 0,7; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 25 (дані за 2004 рік)[2][3]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 303,3 особи/км² (50-те місце у світі)[1]. Населення концентрується уздовж морського узбережжя острова, найбільше на півночі (столиця Кастрі). УрбанізаціяСент-Люсія низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 18,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,89 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Кастрі (столиця) — 22,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 2,93 ‰ (180-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: африканці — 85,3 %, мішаного походження — 10,9 %, індійці — 2,2 %, інші — 1,7 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1]. Українська діаспораМовиОфіційна мова[4]: англійська. На острові поширена у вжитку також французька (ямайське патуа). РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 61,5 %, протестантизм — 25,5 % (адвентизм — 10,4 %, п'ятидесятництво — 8,9 %, баптизм — 2,2 %, англіканство — 1,6 %, Церква Бога — 1,5 %, інші течії протестантизму — 0,9 %), євангелізм — 2,3 %, свідки Єгови — 1,1 %, растафаріанство — 1,9 %, інші — 0,4 %, не сповідують жодної — 5,9 %, не визначились — 1,4 % (станом на 2010 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 4,8 % ВВП країни, станом на 2014 рік (107-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2012 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 0,11 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 6,7 % від ВВП країни (51-ше місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 11,45 ‰ (126-те місце у світі); хлопчиків — 10,9 ‰, дівчаток — 12,02 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 48 випадків на 100 тис. народжень (117-те місце у світі)[1]. Сент-Люсія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняСтаном на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1]. Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 27 % (87-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 2,8 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,5 % населення в містах і 95,6 % у сільській місцевості; загалом 96,3 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 84,7 %, у сільській місцевості — 91,9 %, загалом по країні — 90,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,02 км³ на рік, або 98,22 тонни на одного мешканця на рік[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 47,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 34,1 %; частка осіб похилого віку — 13,3 %, або 7,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1]. Станом на 2012 рік, у країні 16,4 тис. осіб не має доступу до електромереж; 91 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 80 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 86 тис. унікальних інтернет-користувачів (166-те місце у світі), що становило 52,4 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2012 року становили 79,7 тис. осіб (184-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 21,7 %; промисловість і будівництво — 24,7 %; сфера послуг — 53,6 % (станом на 2002 рік)[1]. Безробіття 2003 року дорівнювало 20 % працездатного населення (169-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 27,5 %, серед юнаків — 21,5 %, серед дівчат — 35,2 % (12-те місце у світі)[1]. КриміналНаркотики Транзитна країна для наркотрафіку південноамериканських наркотиків до США і Європи[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сент-Люсії докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[5][6].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Переписи
Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Сент-Люсії
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
