Населення Сент-Вінсент і Гренадин
Населення Сент-Вінсент і Гренадин. Чисельність населення країни 2015 року становила 102,6 тис. осіб (196-те місце у світі)[1]. Чисельність остров'ян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 13,57 ‰ (146-те місце у світі), смертність — 7,18 ‰ (124-те місце у світі), природний приріст (депопуляція) — -0,28 % (218-те місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність на Сент-Вінсенті і Гренадинах, станом на 2015 рік, дорівнює 13,57 ‰ (146-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,82 дитини на одну жінку (150-те місце у світі)[1]. Смертність на Сент-Вінсенті і Гренадинах 2015 року становила 7,18 ‰ (124-те місце у світі)[1]. Природний приріст населення у країні 2015 року становив -0,28 % (депопуляція) (218-те місце у світі)[1]. Вікова структура Середній вік населення Сент-Вінсент і Гренадин становить 33 роки (91-ше місце у світі): для чоловіків — 33,2, для жінок — 32,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,09 року (107-ме місце у світі), для чоловіків — 73,11 року, для жінок — 77,13 року[1]. Вікова структура населення Сент-Вінсент і Гренадин, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьКоефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,8; коефіцієнт розлучуваності — 0,8; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 14 (дані за 2007 рік)[2][3]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 280,7 особи/км² (52-ше місце у світі)[1]. Більша частина населення острова концентрується навколо Кінгстона. УрбанізаціяСент-Вінсент і Гренадини високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 50,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,72 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Кінгстаун (столиця) — 27,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1]. Шаблон:Найбільші міста Сент-Вінсент і Гренадин МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 9,17 ‰ (213-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Сент-Вінсент і Гренадини є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4]. Сент-Вінсент і Гренадини Расово-етнічний складСент-Вінсент і Гренадини Головні етноси країни: темношкірі — 66 %, мішаного походження — 19 %, індійці — 6 %, європейці — 4 %, карибські індіанці — 2 %, інші — 3 % населення[1]. Українська діаспораМовиОфіційні мови[5]: англійська й французька (ямайське патуа). РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 75 % (англіканство — 47 %, методизм — 28 %), римо-католицтво — 13 %, інші (індуїзм, адвентизм, інший протестантизм) — 12 % (станом на 2015 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 5,1 % ВВП країни, станом на 2010 рік (69-те місце у світі)[1]. Охорона здоров'яЗабезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 5,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 8,6 % ВВП країни (136-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 12,69 ‰ (119-те місце у світі); хлопчиків — 13,83 ‰, дівчаток — 11,52 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 45 випадків на 100 тис. народжень (109-те місце у світі)[1]. Сент-Вінсент і Гренадини входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняСтаном на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1]. Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 24,1 % (75-те місце у світі)[1]. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 95,1 % населення в містах і 95,1 % в сільській місцевості; загалом 95,1 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 76,1 %, в сільській місцевості — 76,1 %, загалом по країні — 76,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на станом на 1995 рік, дорівнює 0,01 км³ на рік, або 92,59 тонни на одного мешканця на рік[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 46,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 36 %; частка осіб похилого віку — 10,8 %, або 9,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1]. Станом на 2012 рік, у країні 25,59 тис. осіб не має доступу до електромереж; 76 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 32 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 53 тис. унікальних інтернет-користувачів (177-ме місце у світі), що становило 51,8 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2007 року становили 57,52 тис. осіб (189-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення в господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 26 %; промисловість і будівництво — 17 %; сфера послуг — 57 % (станом на 1980 рік)[1]. Безробіття 2008 року дорівнювало 18,8 % працездатного населення (166-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 33,8 %, серед юнаків — 27,8 %, серед дівчат — 41,4 %[1]. КриміналНаркотики Перевалочний пункт для південноамериканських наркотиків на шляхах до США і Європи; невелике вирощування конопель[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сент-Вінсент і Гренадин докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[6][7].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Переписи
Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Сент-Вінсент і Гренадин
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
